Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Аберхат смикнула двері шпиталю, але ті виявилися зачиненими. Вона ще раз смикнула для впевненості, двері все ж були зачиненими.
— Не пам’ятаю жодного дня, щоб вони були колись зачиненими, — Сільсія стояла на місці, гіпнотизуючи поглядом зачинені двері, ніби від цього вони могли відчинитися. — Можливо дідусь Джило кудись відійшов?! Що ж робити, — вона переступила з ноги на ногу, подумки себе сварячи. — Чому я раніше не прийшла за пігулками.
— Цілитель Джило від’їхав на певний період. Йому потрібно поновити свої сили.
Голос незнайомки сполохав Сільсію, і та підскочила на місці.
— Ви хто?
Аберхат не бачила рідні цілителя Мейба, і скільки вона себе пам’ятала, Джило не розповідав про свою рідню і про себе також нічого конкретного.
— Онука. А якщо конкретно, то – Навіє Блейзфорд, — білявка протягнула руку для знайомства. — Доки відсутній дідусь, я тимчасовий цілитель у місті. А ви будете..?
— Сільсія Аберхат, — вона потиснула дівчині руку, не зводячи з неї уважного погляду. — Двері шпиталю ніколи не були зачиненими.
Навіє була вродливою, і навіть в нічних сутінках, її вроду можна було розгледіти. Сільсія відчула дискомфорт поруч з такою красунею.
«На неї хоч мішок драний одягни, все одно залишиться красивою», — думала Аберхат.
— Он воно що, — Навіє обвела поглядом шпиталь. — Це в стилі дідуся, працювати цілодобово, — вона знизила плечима, мов це було чимось незначним. — Я ходила за травами, тому було зачинено.
— Дідусь Джило… цілитель Мейб робив для мене пігулки. Я можу їх отримати у вас?
— Звісно, — Блейзфорд нахилили в бік голову, її губи розтягнулися в милій посмішці. — Ти напевно та сама Сія?
— Так.
— Ходімо, — Навіє дістала ключ і відчинила двері. — Дідусь лишив вказівки, але не говорив, що ти така молода. — Блейзфорд надто добре орієнтувалася в шпиталі, тож причин їй не вірити, у Сільсії не було. — Я гадала, прийде якась жіночка у віці.
Останні слова неприємно кольнули Аберхат.
— Чому ви так подумали?
Блейзфорд знову усміхнулася і відповіла:
— Давай на ти, ми, здається з тобою одного віку. Скільки тобі?
— В жовтні – двадцять один.
— Я ж кажу, одного віку.
— Чому ти гадала що прийде жіночка у віці? продовжила Сільсія, намагаючись розірвати неприємне мовчання.
Навіє удала, що замислилась на мить перед відповіддю.
— Через твої ліки, — загадково сказала вона.
Увійшов до кімнати, яка раніше слугувала особистим кабінетом цілителя Мейба, Блейзфорд потягнулася до стелажа, на якому лежала заготовлена торбина. Навіє відразу ж протягнула пігулки Сільсії.
— Дякую, — промовила Аберхат.
— Та будь ласка, — байдуже сказала Навіє, уважно спостерігаючи за Сільсією. — Можна особисте питання?
— Так, — неохоче відповіла Сільсія.
— Навіщо ти пригнічуєш магію?
Сільсія збентежено замислилася, намагаючись зрозуміти сутність запитання.
— Не зрозуміла, — відповіла вона обурено.
Навіє продовжила стояти, спостерігаючи за Сільсією з виразом цікавості на обличчі, чекаючи на подальшу реакцію.
— Тільки не говори, що ти не знала, що це за пігулки? — Навіє підняла брови від здивування, уважно спостерігаючи за дівчиною.
Сільсія сприйняла слова нової знайомої зі змішаними почуттями.
— Ти щось плутаєш. Я страждаю закупоркою джерела енергії. Пігулки допомагають мені покращити магічний потік. Я їх приймаю стільки, стільки себе пам’ятаю.
Блейзфорд голосно розреготалася, прикриваючи рот долонею.
Сміх Блейзфорд звучав дзвінко й гучно, наповнюючи кімнату. Аберхат почувалася роздратованою від її сміху, який здавався їй неприродно голосним. Вона стояла там, відчуваючи себе цілковитою дурепою, від присутності Блейзфорд.
— Дівчино, ці пігулки, — вона тицьнула вказівним пальцем в торбину, яку тримала Сільсія. — Допоможу тобі хіба що пригнітити твоє джерело, не дозволяючи контролювати магічну енергію.
— Неможливо, — рука затремтіла, якою Сільсія тримала торбину.
— І як цілитель скажу відверто, немає такого діагнозу – як закупорка джерела енергії. Тобто теоретично він існує, — почала Навіє розповідати з викладацькою манерою, — та практично це скоріше заблокована точка, через яку проходить магічна енергія. Джерело в апріорі не може бути закупорюватися.
— Я приймаю їх з народження, — наполягала Аберхат. — Ти щось плутаєш!
— Як знаєш, — Навіє байдуже знизила плечима. — Я звідси відчуваю крихти твоєї магії. З впевненістю можу сказати, що це дія цих пігулок. Спробуй тиждень їх не пити і сама переконаєшся у моїй правоті.
Торбина випала з рук Сільсії. Її зіниці розширилися, підборіддя затремтіло. Нерівною ходою вона попрямувала до виходу зі шпиталю. Навіє не стала її зупиняти, уважно дивлячись в спину Сільсії.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей», після закриття браузера.