Читати книгу - "Я його Ляля, Маїра Цибуліна"

67

 

 Микола того вечора запросив в бар знайомого, який працював в відділенні експертиз. Той якраз повинен був відвезти ніж, знайдений в квартирі, де сталося подвійне вбивство в відділок. Але той був безвідповідальним працівником і замість того, щоб зразу відвести докази, куди треба, вирішив перед цим випити стаканчик пива на халяву, коштом Дзундзи. За дружньою бесідою «експерт» розповів товаришеві по чарці про цей випадок. Також він ляпнув, що вони підозрюють у вбивстві жінку, наречену убитого. Саме її відбитки і залишилися на ножі. У Миколи моментально виник геніальний план. Він напоїв знайомого так, що той повністю відключився. А уже потім поцупив у мужика докази і відвіз того додому. Той так і досі не пам'ятає, як він загубив ніж. Через відсутність доказів це подвійне вбивство так і не розкрили.

 

- Микола Андрійович провів своє власне розслідування і з'ясував, кому саме належать відбитки пальців на ножі. Так? – догадалася я.

- Ти потрапила в саме яблучко! – відповів Марусенко.

- Далі Дзундза шантажує Агнесу. Ось звідки у їх сім'ї були гроші на курорти, море, шубки і все інше! Але звідки у Агнеси гроші, щоб платити шантажисту?

- Від Тетяни. Агнеса пригрозила їй, що пустить чутки про те, що її покійний татко ґвалтував її в дитинстві.

- І Тетяна купилася на це?

- Так. Вона не хотіла, щоб її бідного Веніаміна обговорювали всі пліткарки Києва. Тетяна була упевнена, що Агнесі повірять через її ангельське личко і голосок.

- То ця потвора намагалася отруїти Ларису Іванівну? Чи це не її рук справа? - нетерпляче спитала Муся.

Сергій Петрович глибоко зітхнув і відповів:

- Так. Вона також заплатила бомжу і той убив Миколу Андрійовича ножем на вулиці.                                                  

- А чому Агнеса перестала платити Миколі Дзундзі за його мовчання? – запитав мій тато.

- Агнеса дізналася, що син Дзундзи є насправді сином її чоловіка, Леоніда Потапенка. Вона оскаженіла звичайно. І ще Микола став більше грошей вимагати, ніж завжди. Ось, Агнеса і задумала покінчити з шантажистом назавжди.

- То це Ректорша намагалася отруїти Ларису Іванівну? – поцікавилася я. – Я права.

- Так.

- Що і Лариса Іванівна шантажувала дружину Потапенко?

- Ні.

- То чому та її хотіла отруїти?

- Ви що вже забули, що Агнесса страшно ревнива. Вона довідалась про зраду чоловіка, тому хотіла відомстити жінці.

- Нє, аби мужику своєму яйця відрізати, правда? Треба суперниці очі вибрати.

 

Ларисі Іванівні вона дає отруту під виглядом таблеток, переодягнувшись медсестрою, аж два рази. Тільки в лікарні її застукав лікар Редьков і починає їй погрожувати, що здасть копам. Вона погоджується на його умови, і він все облаштовує, як би передозування заспокійливими таблетками. Але Агнеса штовхає його під поїзд в Дніпрі. У нас навіть є свідок тієї страшної сцени і він упізнав Агнесу.

 

- А навіщо вона отруїла чоловіка? - поцікавився мій тато.

 

Леонід Потапенко дізнався про те, що його дружина вбила свого нареченого, його коханку і його друга Миколу від Лариси Іванівни в лікарні, де він її навідував. Ось, тому Потапенко після цього інциденту з жінкою, яку він завжди любив, повідомляє дружині, що йде в поліцію, щоб її здати. Він боявся, що вона не спиниться і ще раз спробує отруїти Дзундзу. Тому Агнесса йому підсипає отруту і він помирає від зупинки серця.

    

- А навіщо Ректорша вбила Олену Прекрасну, коханку чоловіка, та ще таким варварським способом? - запитала я у полковника.

- Це якась кличка або ти маєш на увазі справжню Єлену Прекрасну з Трої?

- Мова йде про Клару, яка працювала викладачем в академії. Її понівечене тіло знайшли в озері.

- А! - задумався Сергій Петрович. - Я пригадую цей випадок. Однак, цю справу закрито через відсутність доказів. Ти вважаєш, що і цю жінку вбила теж Потапенко?

- Так.

- Може й так це, Лялю. Тільки Агнеса сама не зізналась в цьому, а у нас немає ні свідків, ні доказів щодо цього. Так що за це її судити не будуть.

 

 

Страшна і моторошна історія! У мене мурашки по шкірі бігали ще тиждень при згадці імені цієї Агнеси. Скільком людям вона понівечила долі! А скількох вбила! Слава Богу, що її спіймали і посадили в тюрму! Якби я не була подругою Антона, то, напевно, я знайшла б навіть для цієї особи виправдання. Агнеса, як Титанік, застрягла в Бермудському трикутнику, тобто в своїх гріхах, і так і пішла на дно.

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍