Читати книгу - "Житія Святих - Червень, Данило Туптало"

це чуючи, зразу із запалом вирушив в дорогу, незважаючи на таку далечінь і великий труд. І поспіхом із Сирії до Єгипту пішки прийшов. Досягнув же Нітрійської гори, спитав про Паїсія, де він. І тому що Паїсієве ім'я всюди лунало, не сховалося від нього місце оселі його ані Паїсію старцевий прихід не був невідомий — Божою волею явлено йому було. Вставши, вийшов назустріч старцеві, й обидва в пустелі зустрілися, один одного люб'язно обійняли й поцілували цілуванням святим у Господі. І, в оселю Паїсія увійшовши й помолившись, сіли. Слово ж почав старець до святого Паїсія, говорив через тлумача мовою сирійською, не умів єгипетською говорити. Паїсій же, єгиптянин, журився немало тим, що сирійської мови не знає. Не хотів-бо жодного старцевого слова корисного втратити. Підняв же до неба очі свої і, до Бога ум спрямувавши, зітхнув з глибини серця й мовив: "Сину Бога Слова, дай мені, рабу Твоєму, розуміти силу слів цього святого старця". Коли він подумки те промовив (о, швидке Боже відвідання!) сирійською заговорив, божественним Духом навчений. І насолоджувалися взаємною бесідою без тлумача, розповідаючи один одному про ділання, від Бога їм відкрите, і хто яких сподобився Божих дарів. Так перебували до шести днів, насичуючись духовною насолодою і веселячись у Бозі, Спасі своєму. Після закінчення душекорисних бесід їхніх старець хотів повернутися до себе. Прикликав Паїсій святий всіх учнів своїх, що з ним тоді були, і сказав їм: "О діти любі, ось муж преподобний, досконалий у чеснотах, сповнений благодаті Духа Святого. Прийдіть всі, сподобіться благословення його і приймете молитви його на захист вам від усіх наслань ворожих". Коли він те мовив, всі учні робили належне преподобного тому старцеві-сирійцеві поклоніння і благословення від нього приймали. Помолився ж до Бога старець за учнів Паїсієвих і, святому Паїсію люб'язне у Христі цілування давши і всім поклонившись, повернувся до себе. Відпроваджував його Паїсій з учнями своїми.

Мало вельми часу після відходу його минуло, прийшов один з тих братів, що окремо жили, до святого Паїсія, і сказали учні святого тому братові: "О любий, був тут у нас один чоловік Божий із землі Сирійської, великий серед отців старець, умом і серцем просвітлений. Він нас словами душекорисними дуже укріпив, нині ж пішов до себе. Якщо хочеш його наздогнати, то можеш — не відійшов-бо ще далеко. Спробуй догнати його, аби сподобитися благословення його". І хотів брат той зразу рушити в дорогу швидким бігом услід за тим старцем. Святий же Паїсій сказав йому: "Не йди, вже-бо преподобний той старець понад вісімдесят поприщ шляху пройшов, на хмарі несений". Коли те сказав, здивувалися всі і прославили Бога, дивного у святих своїх.

Після цього инший один брат прийшов до преподобного Паїсія, бачити його хотівши, і побачив, що той спить. Побачив же святого ангела-хоронителя, що видінням прекрасним біля голови стояв, і дивувався, кажучи: "Справді береже Бог тих, що люблять Його". І не посмів до сплячого отця через ангельську присутність підійти. Пішов, дякуючи Богові, — досить скористав з того, що сподобився ангела Божого при преподобному бачити. Один же з учнів Паїсія святого, добре слухаючись веління його, пішов до Єгипту продавати вироби ручні. Випадково зустрів на шляху одного єврея, що прямував до Єгипту, і був йому супутником. Пізнавши ж простоту його, єврей почав отруту свою, що в серці від душетлінного змія мав, нечистим своїм язиком виливати. І сказав до ченця: "О любий, чому у звичайного розп'ятого чоловіка так вірите і покладаєтеся на того, хто не є месією, має ж прийти не Він". Те й більше лукавого і душешкідливого говорив єврей, чернець же у простоті серця свого слухав слова єврея, як правду. І коли той просив відповіді, мовив: "Може бути й так, як ти кажеш". О звабо і несподівана бідо! Благодаті хрещення (горе мені) він позбувся зразу, як же сказано буде. Коли повернувся чернець в пустелю і до преподобного Паїсія прийшов, старець зробився неприступний, ані поглянути на учня того не хотів, але то туди, то сюди відвертався від нього, не відповідав йому жодного слова. Довгий же час отець на учня не дивився — сумував учень через його відвернення. І переживав серцем через те, жодної провини своєї ані прогрішення не знаючи щодо нього. Тоді, вибравши час зручний, прийшов, припав до ніг його: "Чому, отче, відвертаєш лице своє від мене й окаянного свого учня зневажаєш? І чого ніколи не звик робити, це нині мені показуєш, як від мерзенного, від мене відвертаючись?" Старець же сказав до нього: "Хто ти, чоловіче, не знаю тебе?" Він же сказав: "І що чужого в мені бачиш, отче, що не пізнаєш мене? Чи не я учень твій (ім'я назвав)?" Старець же промовив до нього: "Той християнином був і благодать хрещення на собі мав. Ти ж не такий. Якщо ж ти той самий, то справді благодать хрещення тебе покинула і християнський образ від тебе забрано. Що тобі сталося, скажи, яку шкоду на шляху душі своїй прийняв?" Той же мовив: "Нічого я не зробив, прости мені, отче". Святий же сказав: "Іди далеко з тими, що зреклися Бога. Розмовляти з тобою не хочу. Якщо б ти був тим учнем моїм, що був раніше, бачив би я тебе таким, яким ти був раніше". Той же зітхнув, пролив розчулені сльози, кажучи: "Той я, а не инший. І не знаю, щоб я щось погане вчинив". Великий же Паїсій мовив до нього: "З ким дорогою розмовляв?" Той же відповів: "З євреєм одним і з иншим одним". Тоді сказав святий: "Що тобі сказав єврей і що ти відповів йому?" Учень же мовив: "Нічого иншого не казав мені єврей, лише те, що Христос, якому ми поклоняємося, не є Христос. Ним є инший, що хоче прийти у світ. Я ж відповів йому, кажучи: "Може бути й так, як ти кажеш". Тоді сказав йому старець: "І що зліше й гірше є від цього слова, о окаянний, яким ти Христа відрікся? І божественного хрещення відрікся ти, пристраснику. Іди далі і плач над собою, коли хочеш, — частки зі мною не маєш, але з тими ім'я твоє записане, хто відрікся Христа, і з ними суд і муки приймеш". Учень же, зітхнувши й заплакавши, підносив голос до неба і до преподобного взивав, молячись і кажучи: "Помилуй мене, отче, окаянного, й ущедри душу мою, куди-бо подінуся, не знаю. Втратив божественне просвітлення через необережність і