Читати книжки он-лайн » Езотерика 🔮🕯️🧘‍♀️ » Житія Святих - Березень, Данило Туптало

Читати книгу - "Житія Святих - Березень, Данило Туптало"

229
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 118 119 120 ... 147
Перейти на сторінку:
моїх приклавши, насилу напоїла мене. Настільки ж гірким був напій той, що не могла стерпіти душа моя — здригнулася і вискочила з тіла, наче відкинена насилу. І зразу взяли її світлоносні ангели на руки свої. Поглянула ж назад і бачила тіло своє, що лежало бездушне, без чуття і руху, як тоді, коли хто зніме з себе одяг і, кинувши, стоїть і дивиться на нього, так і я дивилася на тіло своє, його ж, наче одяг, скинула. І дивувалася дуже. Коли тримали мене святі ангели, обступили біси в подобі етіопів, кричучи: "Багато гріхів має душа ця, хай відповідає нам". І показували гріхи мої. Святі ж ангели почали шукати добрі мої діла, і знаходили, благодаттю Господньою, які Його допомогою робилися, збирали-бо все, що я колись зробила добре: якщо коли милостиню дала убогим, чи нагодувала голодного, чи спраглого напоїла, чи одягнула нагого, чи подорожнього ввела в дім і дала спочинок йому, чи святим послужила, чи відвідала хворого і ув'язненого і помогла йому. Якщо із сердечністю коли приходила до церкви і помолилася з розчуленням і сльозами. Чи співу і читання церковного слухала уважно, чи приносила тим'ян і свічки, чи инше яке приношення, чи вливала дерев'яну олію в кадила для просвітлення святих ікон і цілувала їх із благоговінням, якщо постила і стримувалася в середу і п'ятницю і у всі святі пости, чи які поклони зробила, і чування вночі, чи зітхала коли з серця до Бога і проплакала над гріхами своїми, чи сповідалася Богові перед духовним отцем про гріхи свої із сердечним за ними жалем і покутувала за них. Якщо ближньому щось добре зробила і на ворога не гнівалася, чи терпіла якісь кпини і докори, і не пам'ятала злого, і віддавала добрим за погане, чи смирилася, чи через чужу біду стогнала і переживала, і співчувала страждаючим, чи того, хто плакав, утішила, і подала комусь руку допомоги, чи спричинилася комусь до доброго діла, чи від поганого діла когось відвернула, чи відвела очі свої від суєти, і стримала язик свій від присяги, брехні, наклепу, марнослів'я. І всі инші мої, хоч і найменші добрі діяння, одне за другим збирали, і готували їх покласти на мірилі супроти злих діл моїх. Етіопи те бачили, скреготали на мене зубами своїми, хотіли-бо зразу вихопити мене з рук ангельських і звести на дно пекла. Тим часом явився там несподівано преподобний отець наш Василій і сказав до ангелів святих: "Пани мої, ця душа багато послужила мені, догоджуючи старості моїй. Я молився за неї до Бога, і Він подарував її мені". Те мовивши, вийняв з надр своїх мішечок червоний повний (думаю, що в мішечку тому було золото чисте) і дав святим ангелам, кажучи: "Коли повітряні митниці минати будете і почнуть лукаві духи випробовувати душу цю, викупите її цим від боргів. Я-бо, благодаттю Божою, багатий, зібрав багато скарбів з потів і трудів своїх і дарую мішечок цей душі, що послужила мені". Це мовивши, пішов. Лукаві ж біси, це бачивши, були розгублені, тоді, піднявши плачевні голоси, невидимими стали. І знову угодник Божий Василій прийшов, несучи зі собою посудин багато єлею чистого і мира дорогоцінного, які, по одній відкриваючи, вилив на мене — і сповнилася я пахощів духовних, і пізнала, що змінилася, і стала світлою дуже. Сказав же знову преподобний до святих ангелів: "Пани мої, коли все належне зробите для душі цієї, тоді в приготований для мене Господом дім введіть її, хай перебуває там". Це мовивши, невидимим став. Ангели ж святі взяли мене і по повітрі на схід ішли.

Коли ми йшли з землі у вись небесну, спочатку зустріли нас повітряні духи першого митарства, на якому випробовуються гріхи слів і висловів людських марних, дурних, нечистих, безчинних. І зразу тут ми стали. І винесли до нас багато згортків, в яких же написані були всі мої слова, з юности моєї сказані, якщо коли сказала щось негідне і нерозсудне, а найбільше якщо срамословила і кпила в молодості своїй, і насміхалася, як же звичай є молодим. Бачила там написане все своє дурнослів'я, сквернослів'я, світські сороміцькі пісні, безчинні вигуки, висміювання і реготи, і викривали мене вони, показуючи час, і місце, і осіб, коли, де і з ким суєтними бесідами займалася і прогнівала словами своїми Бога, ані не мала те собі за гріх, не сповідалася отцеві духовному, не каялася. Це бачивши, мовчала, наче безголоса, не мала що відповісти лукавим духам, справедливо-бо мене викривали. Дивувалася ж собі, як вони того не забули, хоч стільки минуло літ. Те, що я давно забула і ані в помислі про те ніколи не думала, вони ж, як нині сказане, переді мною поклали, все детально і тонко випробовуючи, і згадувала все те, як воно було. Коли ж я мовчала і соромилася, разом же і тремтіла зо страху, святі ангели, які вели мене, проти тих гріхів моїх поклали щось із добрих діл моїх, що пізніше було, — чого ж забракло, доповнили з подарованого від преподобного Василія, отця мого. І викупили мене, і пішла я звідтіля вище. І тоді наблизилася до другого митарства — "брехні". У ньому ж випробовується кожне слово брехливе, а найбільше порушення присяги, прикликання Імени Господнього намарно, брехливе свідчення, невиконання обітниць Богові, ісповідання гріхів неправдиве й инші тому подібні брехні. Духи ж того митарства люті й дикі, які твердо наполягали і випробовували, коли затримали нас, зразу детально допитувати почали. І викрита я була у двох: у тому, що трапилося мені колись у малих речах збрехати і не мала того собі за гріх, і в тому, що багато разів, через сором, не по правді сповідалася перед отцем своїм духовним. Переступлення ж присяги, і брехливого свідчення, й инших тому подібних гріхів не знайшлося в мені, благодаттю Христовою. Проте через ті віднайдені в мені брехні торжествували і хотіли мене вихопити з рук, що вели мене. Але святі ангели дещо з моїх добрих діл, инше з дарованого від отця мого проти тих гріхів поклали — викупили мене, і пішли ми вище без перепон. Тоді досягли иншого митарства — "осудження і наклепу". Там, коли затримані були, бачили, наскільки важкий гріх є осуджувати ближнього і наскільки великим є зло когось обмовити, опоганити, знеславити, образити, насміхатися з чужого гріха, на свої гріхи не дивлячись. Таких-бо люто люті випробовувачі випробовують як антихристів, які сан Христовий перевищили і стали

1 ... 118 119 120 ... 147
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Березень, Данило Туптало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Житія Святих - Березень, Данило Туптало"