Читати книгу - "Список Шиндлера"

подумати: добре вам, гере Шиндлере, робити маленькі демократичні жести.

Цей чоловік, сказав Ауе, рекомендуючи Іцхака Штерна, був правою рукою Бухгайстера. Він мав гарні зв’язки у ділових колах тут, у Кракові.

Не Штернові було сперечатися про це з Ауе. А проте він гадав, чи не перехвалює його тройгендер перед поважним гостем.

Ауе перепросив і вийшов.

Сам-на-сам зі Штерном Шиндлер пробурмотів, що був би дуже вдячний, коли б бухгалтер йому розповів, що йому відомо про місцеві ділові кола. Перевіряючи Оскара, Штерн сказав, мовляв, чи не варто було б геру Шиндлеру поговорити з офіційними особами Агентства опіки.

— Вони злодії, — добродушно відказав гер Шиндлер. — Ще й бюрократи. Я б хотів трохи свободи. — Шиндлер знизав плечима. — Я за вдачею капіталіст і не люблю, коли мене контролюють.

Тож Штерн і самопроголошений капіталіст почали розмову. І Штерн був не найгіршим джерелом інформації; здається, в нього були друзі чи родичі на кожній фабриці в Кракові — на текстильних, швацьких, кондитерських, меблевих, металевих. На гера Шиндлера це справило враження, він дістав із нагрудної кишені костюма конверт.

— Чи ви знаєте компанію «Рекорд»? — спитав він.

Іцхак Штерн таку компанію знав. Вона збанкрутувала, розповів він. Раніше робила емальований посуд. А коли збанкрутіла, то дещо зі штампувального обладнання було конфісковано, а нині цей завод на більшу частину порожній і виробляє — під керівництвом родича колишніх господарів — лише частину того, на що здатний. Мій рідний брат, сказав Штерн, представляє швейцарську компанію, яка була одним із найбільших кредиторів «Рекорду». Штерн знав, що має право спочатку трохи показати родинну гордість, а тоді вже висловитися негативно.

— Там усе було погано організовано, — відзначив Штерн.

Шиндлер випустив з руки конверт на коліна Штернові:

— Ось їхній баланс. Скажіть, як він вам?

Іцхак сказав, що герові Шиндлеру слід поспитати не тільки його, а ще кого-небудь.

— Звичайно, — відповів Оскар. — Але мені важить ваша думка.

Штерн швидко прочитав балансовий звіт; потім, за якісь три хвилини, раптово відчув, яка дивна тиша запала в кабінеті. Підвівши погляд, він побачив, як уважно спостерігає за ним гер Оскар Шиндлер.

Звичайно, у таких людей, як Штерн, був предковічний дар відчувати праведного ґоя, який може стати буфером чи частковим пристановищем посеред дикунства інших. То було чуття безпечної оселі, потенційного прихистку. І ось відтепер можливість покровительства гера Шиндлера надавала їхній бесіді особливого тону, як ледь помітного відтінку надає тонка, невловна чуттєва обіцянка розмові між чоловіком і жінкою на вечірці. Була пропозиція щодо того, про що Штерн знав більше, ніж Шиндлер, і її не можна було озвучувати в жодному разі, щоб не зруйнувати цей ніжний зв’язок.

— Це чудова справа, — сказав Штерн. — Можете переговорити з моїм братом. І, звичайно, тепер є можливість військових контрактів…

— Точно, — пробурмотів гер Шиндлер.

Адже після здачі Кракова майже блискавично — навіть до того, як закінчилась облога Варшави, — при генерал-губернаторі Польщі була влаштована Інспекція з озброєння, і їй доручили укласти контракти на постачання речей, потрібних для армії, з відповідними виробниками. На таких заводах, як «Рекорд», столове приладдя й посуд для польової кухні могли стати в пригоді. Як було відомо Штернові, Інспекцію з озброєння очолював генерал-майор вермахту Юліус Шиндлер. Чи не родич він часом Оскарові Шиндлеру, поцікавився Штерн.

— Ні, боюся, що ні, — відповів йому Шиндлер, але таким тоном, у якому відчувалося прохання, щоб Штерн тримав цю неспоріденість у таємниці.

— У кожному разі, — мовив Штерн, — навіть кістяк виробництва на «Рекорді» приносить понад півмільйона злотих на рік, а нове обладнання для штампування металу і печі можна добути порівняно легко.

Тут усе залежало від доступу гера Шиндлера до кредитів.

Гер Шиндлер зауважив, що емальований посуд йому ближчий, ніж тканини. Адже починав він із сільськогосподарської техніки, тож розуміється на парових пресах тощо.

Штерн уже перестав питати себе, чому цей елегантний німецький підприємець забажав поговорити з ним про ділові можливості. Подібні зустрічі не раз траплялися в історії його племені, і нормальними діловими розмовами цього було не пояснити. Він іще поговорив, роз’яснив, як Комерційний суд встановить плату за оренду конкурсної маси. Оренда з можливістю купівлі — це ж краще, ніж бути тройгендером. У ролі тройгендера ви лише наглядач, вас повністю контролює міністерство економіки.

Штерн, притишивши голос, наважився сказати:

— І згодом виявиться, що вас обмежуватимуть у тому, кого брати на роботу…

Шиндлер усміхнувся.

— А звідки ви це знаєте — про те, що буде?

— Я читав у «Berliner Tageblatt». Євреям ще можна читати німецькі газети.

Шиндлер сміявся далі, а тоді простяг руку і ляснув Штерна по плечу.

— Що, невже правда? — спитав він.

По суті, Штерн це знав, бо Ауе отримав директиву від Держсекретаря Райху Ебергарда фон Яґвіца про те, що міністерство економіки готує політику аріїзації підприємств. Ауе дав її Штерну, щоб той оформив йому короткий виклад меморандуму. Фон Яґвіц зазначив, скоріше печально, ніж сердито, що почнеться тиск з боку інших урядових і партійних організацій, як-от RHSA (Головного управління з державної безпеки) Гайдріха, з тим, щоб аріїзувати не лише власників компаній, а й керівництво, і робочу силу. Що швидше тройгендери виявлять кваліфікованих працівників-євреїв, то краще — завжди, звичайно, маючи на увазі підтримання виробництва на прийнятному рівні.

Нарешті Шиндлер поклав документи про «Рекорд» у кишеню, встав і вивів Іцхака Штерна у головну контору. Там вони трохи постояли серед машиністок і клерків, пофілософствували, як любив робити Оскар. Саме тут він перейшов до теми про юдейське походження християнства — це чомусь, можливо, через дитячу дружбу з молодшими Канторами у Цвіттау, завжди його цікавило. Штерн говорив спокійно, роздумливо, як освічена людина. Він колись друкував статті в часописах із порівняльного релігієзнавства. Оскар, який помилково вважав себе філософом, зустрів експерта з цих питань. Учений чоловік, Штерн, якого дехто вважав педантом, оцінив розуміння Оскара як неглибоке, а розум — як від природи швидкий, але не дуже вдатний до абстракцій. Але Штерн скаржитися не збирався. Несумісна дружба міцно зав’язалася. Тож Штерн спіймав себе на тому, що провів аналогію, як колись батько Оскара, з попередніми імперіями і виклав свою точку зору на те, чому Адольф Гітлер не матиме успіху.

Ця думка вирвалася в нього раніше, ніж Штерн встиг зупинитися. Інші євреї у приміщенні закивали і втупились у свої папери. Шиндлер жодного занепокоєння не виявляв.

Наприкінці розмови Оскар усе ж сказав дещо нове. У такі часи, мовив він, напевне, важко в церквах і далі розповідати, що Отцеві Небесному не байдужа смерть хоч одного