Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

рекламна й маркетингова індустрія. Реклама ж припинила впливати на інформаційне поле.

РЕМАРКА

Найяскравішим прикладом, який ілюструє повну безнадійність і дезорієнтованість у нових реаліях 1990-х, був МММ. Незвичайна для тих часів реклама звідусіль обіцяла такі бажані і недосяжні для кожного блага: чоботи, шуби і гроші. Льоня Голубков — образ свого хлопця з сусіднього двору — щиро запевняв у правдивості рекламних обіцянок. Підкріплював їх і авторитет «просто Марії» — у рекламі знялася акторка популярного серіалу тих років Вікторія Руффо. А успішний досвід перших вкладників спонукав зубожілих і обкрадених радянським Ощадбанком людей нести останні гроші в піраміду.

Потрібно віддати належне злому генію засновника МММ Сергія Мавроді — усе було прораховано й організовано бездоганно. Машина брехні висмоктувала з людей останні й навіть позичені гроші. Вона швидко стала еталоном і зберігала цей статус багато років.

Про ефективність схеми промовисто свідчить статистика постраждалих (цифри стосуються всього пострадянського простору, а не тільки України). Квитки МММ були на пред’явника, облік їх поточних власників не вівся. Слідство визнало потерпілими понад 10 тисяч осіб, проте, за непрямими оцінками експертів, постраждало близько 10 мільйонів осіб. За іншими оцінками, останні цифри не мали підтверджень, окрім заяв самого Мавроді, а спостерігачі називали кількість не більше двох мільйонів вкладників. Після різкого знецінення паперів МММ 50 осіб покінчили життя самогубством.

Проте МММ зразка 1990-х нічому не навчив людей. Він став першою гучною пірамідою, але не останньою. До того ж перед своєю смертю в 2018 році Мавроді успішно реорганізував МММ, запустивши його в новій іпостасі.

У цей же період починає формуватися піар-індустрія і заграє новими барвами політичний блок. Усе, як і раніше, ґрунтується на старих догмах і системі координат. Хоча зі збільшенням рівня інформаційного шуму людьми стає дедалі легше маніпулювати, використовуючи старі й перевірені методи.

Хліба не було, а ось кількість видовищ постійно зростала, і вони ставали дедалі ефектнішими. При цьому інформаційні канали не розширювалися, а відбувалося заміщення — наукові та системні програми вмирали, цензура, як і раніше, вбивала аналітику. А на їхнє місце приходила попса, яка успішно почала ­вбивати системність мислення, замінюючи глибоке на красиве і просте.

Саме 1990-ті роки стали причиною того, що нас тепер так просто інфікувати вірусом.

Саме 1990-ті роки стали причиною того, що нас тепер так просто інфікувати вірусом. В останній період існування СРСР усі його мешканці, зокрема й народжені в 1980-ті, мали вироблений імунітет проти класичних тоталітарних маніпуляцій. Утім до нього додавалася ще й віра в Західне диво, яка запевняла, що «у них все інакше»: гласність, лібералізм тощо.

Гримуча суміш:

1) інформаційний аскетизм, що підсилює інформаційний голод;

2) закордонне — отже, хороше;

3) гонитва за яскравими новими форматами, картинками задля зміни сірої радянської дійсності;

4) закладене роками інформаційне накопичення, а отже, подальше споживання максимуму інформації, що ставала дедалі простішою і лінійнішою;

5) брак інформаційного фільтра щодо сприйняття нової реальності.

Усе це стало початком руйнування інформаційного імунітету, який вироблявся роками тоталітаризму і був основою виживання й особистої безпеки. Вроджений імунітет з його правилами інформаційної гігієни теж був остаточно зруйнований.

РЕМАРКА

Одним з найруйнівніших інструментів 1990-х був неконтрольований стрес. Зрозуміти, як він працює — якої шкоди здоров’ю завдає і як «стирає» всі попередні програми і навички — можна на прикладі старого, але актуального експерименту.

У 1913 році співробітниця Павлова Наталія Шенгер-Крестов­нікова провела експеримент: учила собаку розрізняти коло і еліпс. Коло заохочувалося їжею, еліпс — ні. Пес дуже швидко навчився. А потім Шенгер почала видозмінювати еліпс, наближаючи його вигляд до кола. Коли різницю стало важко визначити на око, пес перестав диференціювати ці стимули і два тижні намагався зрозуміти, коли йому дадуть їжу.

У результаті тварина отримала те, що тоді називали неврозом, а сьогодні — вивченою безпорадністю. Пес постійно лежав, утратив апетит, у нього погіршилися когнітивні показники, він забув усе, чого навчився раніше. Дуже схоже на симптоми депресії у людини. Що цікаво, пес не зазнавав фізичних страждань, голоду, болю. Він лише намагався зрозуміти закономірності, а йому це не вдавалося.

Працює це, звісно ж, не лише з собаками. Наприклад, Гай Калігула дуже довго не оприлюднював закони про оподаткування. А коли нарешті опублікував, то написані вони були так дрібно і повішені так високо, що прочитати їх виявилося практично неможливо. Так усі, хто був пов’язаний з торгівлею, потрапили в ситуацію повної невизначеності — платити податки треба, а як — ніхто не знає. Ясна річ, це було зроблено навмисно.

Багато людей в 1990-ті переживали щось дуже схоже. Вони намагалися збагнути, чому все, що вони знали і вміли, не працює. Через що впадали в депресію — приховану або цілком відкриту.

(За матеріалами: Дмитро Жуков, «Неконтрольований трес». Цикл лекцій «Просвітитель-2013»)

І ще одне. Минуле життя привчило чітко фільтрувати, що й кому казати — від цього могла залежати не тільки кар’єра, а й життя. Сліпа віра в те, що все закордонне апріорі безпечне і правильне, призвела до того, що люди безлімітно ділилися інформацією про себе і свій спосіб життя з усіма, звісно, виставляючи напоказ усе найліпше. Звідси походять парадокси, які дивують і дотепер: чиновники з зарплатою кілька сотень доларів виставляють у відкритий доступ свої статки на мільйони. Навіть приклади їхніх колег, що погоріли на цьому, не змушують їх замислитися про те, чим це для них може обернутися.

Бажання вирватися із сірих кризових 1990-х, що збіглося із загальною любов’ю демонструвати, що «в мене не гірше, ніж у сусіда», заклало фундамент тренда «успішного успіху».

РЕМАРКА

Дев’яності роки — це період глибокої і затяжної депресії. Річ не так в економічному аспекті, як у його наслідках для психіки людини.

Якщо розібрати ці роки на цеглинки, то можна чітко простежити весь базовий інструментарій тюремника, перед яким стоїть завдання зламати волю ув’язненого й перевербувати його, а саме:

— системне недоїдання і неможливість дозволити собі базовий продуктовий набір;

— повна невизначеність у завтрашньому дні — і своєму, і своїх дітей;

— велика відповідальність за інших — дуже часто йшлося не тільки про літніх батьків і малолітніх дітей, а й про сусідів-інтелігентів, яким не платили зарплату ще довше, тож потрібно було їх підгодовувати;

— публічні приниження, яким особливо піддавався прошарок інтелігентів (учені, учителі, інженери) — колись шановані й поважні люди тепер мусили торгувати на базарі і мити туалети, і навіть це не забезпечувало їх їжею;

— хвороби і зростання смертності — як у зв’язку з аварією на ЧАЕС, так і просто через злам системи охорони здоров’я.

Це було значущою допомогою для вірусмейкерів зразка 1990-х і зробило свій вагомий внесок у руйнування набутого за радянських часів імунітету перед маніпуляцією.

Отже, ми вийшли з 1990-х років голими перед складними викликами цифрової епохи, яка вже стояла на порозі. Усі бар’єри, які могли би хоч якось пом’якшити шкоду і зробити нас захищеними від маніпуляцій нового рівня і глибини, були зруйновані.

2.3. Емоцiйнi гiрки 2000–2009 рокiв

Дев’яності роки підірвали інформаційний імунітет. Нульові ж сформували інструментальний пул — створили канали поширення вірусів і зробили їх доступними більшості. Це роки зародження вірусмейкерства і перших масових експериментів з інфікування широких мас.

Нульові роки показово ілюструє кейс з банківським ринком. Банкам, як і владі, українці традиційно не довіряли, на що мали вагомі причини. На початку 1990-х люди втратили