Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

свої заощадження, накопичені за часів СРСР, потім гроші забрав МММ, а потім, коли всі тільки почали підійматися на ноги, криза 1998 року знецінила гривню.

За своїм ставленням до банківських послуг на початку нульових населення дуже розшарувалося. Проте об’єднувальним чинником було бажання знову ними користуватися. Найактивнішими були два протилежні й дуже об’ємні сегменти. За різними дослідженнями тих років, розмір кожного з них коливався в межах 20–30% активного населення, тобто сукупно вони становили не менше половини українців.

Перший сегмент дуже втомився від сірості й бідності 1990-х і дуже хотів вивести своє життя на новий рівень, але не мав для цього можливостей. Другий, навпаки, дуже добре пам’ятав, через що пройшов, і складав копійку до копійки. Така кон’юнктура якнайліпше була на користь банків. Одним вони почали видавати гроші, в інших — брати.

Ейфорія 2004–2005 років запустила маховик, і український камерний ринок банківських послуг став масовим і одним з найпривабливіших у світі. Темпи зростання були небачені. Іноземці скуповували наші банки за неймовірні суми.

За кадром залишалося кілька АЛЕ:

• Економіка зростала, і здавалося, що так буде завжди. Основи макроекономіки нікому не пояснювали, а слово «криза» взагалі не вимовляли.

• Мильна бульбашка нерухомості зростала і міцніла, дедалі більше людей прагнули на ній заробити.

• Банки хотіли продатися, їм потрібно було показати великі клієнтські бази і прибутки. Усе це — за короткий проміжок часу і за жорсткої конкуренції.

• Люди не читали договорів, не аналізували ризики — мали нульову фінансову грамотність. Формувати її було нікому не вигідно, та й часу на це все одно не вистачило б.

• Культури банківництва теж, загалом, не було. У банках працювали вихідці з радянської системи, молодняк або іноземці (зокрема, росіяни). Ніхто не мав розуміння українського ринку — перехідного, складного, різношерстого, великого. Але всі робили розумні обличчя і ставили експерименти — хтось більш ризиковані, хтось менше.

• Регулятори, як і вся законодавча база, теж не виконували свою функцію. За фактом «той, хто давав» гроші — банки-кредитори і вкладники — були найнезахищенішими сторонами.

Це тільки основні чинники, що вбивали щойно народжену банківську систему зсередини.

Система вклала сотні мільйонів доларів у формування ефективних інформаційних вірусів.

До них додалася одна з найефективніших кампаній щодо інфікування населення. Система вклала сотні мільйонів доларів у формування ефективних інформаційних вірусів. Вона була основним Замовником для дослідницьких, креативних, рекламних, медіа-агентств. Усе відбувалося під загальним флером формування банку з людським обличчям, ламання радянських стереотипів, впровадження західної культури банкінгу. При цьому завдання стояли досить конкретні — більше клієнтів за будь-яку ціну.

Відповідно в хід йшли красиві і прості образи, які включали емоції і вимикали раціо. Люди не замислювалися, чому кредити постійно дешевшають, а депозити ростуть, чому в Україні найбільші суми кредитуються в іноземній валюті. При цьому договори ставали дедалі товщі, а шрифт у них дедалі меншим.

Паралельно формувався образ банківської системи загалом і кожного банку зокрема — як надійного, європейського, зручного, простого, свого.

Водночас було запущено безліч інформаційних вірусів, але всі вони працювали по одному перевіреному патерну:

— банк доступний, він завжди поруч,

— банк надійний і чесний, він мене не підведе,

— банк говорить зі мною моєю мовою,

— банк простий і зрозумілий,

— банк рекомендують мої друзі і знайомі.

Якби все це вкладалося в фінансово грамотні або хоча б не задурманені голови, масштаб банківської катастрофи 2008–2016-го був би значно меншим, а шок 2008–2009-го не поповнив би і так переповнену скриньку травм поколінь.

Буквально за три роки — з 2005-го по 2007-й — боязких і обережних людей, що піддають все фінансове сумніву, перетворили на Людей-овочів, які бездумно несли свої кровні гроші в банк. Банк одразу ж їх видавав під шалені відсотки іншим Людям-овочам, спраглим до красивого життя. І це коло повторювалося безліч разів.

Варто зауважити, що сильної трансформації зазнав середній клас. Зазвичай стійкіший до суспільно-політичних вірусів, він повністю піддався і був інфікований. І тим болючішим був удар реальності в 2008 році.

РЕМАРКА

Сегмент тих, хто вірить в диво (брали кредити).

Вони вірять в диво і рожеву мрію: виграш в лотерею, багатого дядька, принца на білому коні, спадок, щасливий випадок, казку. Вони хочуть бути ліпше, ніж це доступно. Мати все і бажано одразу. Не напружуватися, не робити того, що не хочеться. Жити в своє задоволення. Вони шукають нових вражень, прагнуть змінити все «на ліпше».

Вони орієнтовані на більшість. Популярність, помітність, самовираження. Потрібно бути не такими, як усі, але в рамках своєї «тусовки», соціального оточення. Бути на вістрі, не відставати від життя і модних трендів. Шукати комфорт, розуміння, схвалення.

Вони люблять бути популярними, витрачати гроші, ходити по магазинах, розважатися, спілкуватися, робити вигляд, «бути на висоті», «виділятися з загальної маси», «добре виглядати». Вчитися, мати корисні зв’язки, бути поруч зі знаменитостями. Полювати за халявою, «нічого не робити і заробляти гроші», вбивати час, скаржитися, хвалитися, коли хвалять і захоплюються.

Їх підганяє страх втрачених можливостей. Він породжує відчуття провини, яке виливається в «погладжування» себе за рахунок шопоголізму, переїдання, нескінченних скарг на себе і долю.

Вони непомітно для себе потрапляють у пастку, замкнуте коло, з якого не бачать виходу, починають рефлексувати з більшою силою і вже з будь-якого приводу, як-от: невдачі в особистому житті, незадоволення роботою, заробітною платою, відсутність талантів, бездарність, недисциплінованість, відсутність вільного часу, чогось матеріального.

У кризові моменти життя відчуття «замкнутого кола і безвиході» захльостує і стає неможливим не помічати його очевидність. Тоді у них виникають іпохондричні настрої, депресії, скарги, апатія, лінь, небажання працювати і взагалі що-небудь робити.

Використано дані досліджень, які здійснило агентство «Люди» у середині 2000-х рр.

Саме завдяки їм в Україні стали настільки популярні аптеки, народна медицина, різні шарлатанські організації, психологічні тренінги, секти, курси, що обіцяють швидкі і магічно-кардинальні перевтілення. Наприклад, «школа стерв», «ефективні способи заробітку», «пікаперство», «НЛП». Усілякі ток-шоу, які пропагують зміни за лічені години або дні.

Використано дані досліджень, які здійснило агентство «Люди» у середині 2000-х рр.

РЕМАРКА

Сегмент накопичувачів (відкладали депозити).

Економія у всьому і накопичення всього — основна їхня суть і модель поведінки. Саме її вони вважають єдино правильною. «Якщо я робитиму все чесно й порядно, у мене все буде добре».

Вони живуть не тут і зараз, а вчора. Зациклені на минулому і втрачених можливостях. Вони консерватори, традиціоналісти, хочуть мати визнання. Прагнуть похвали і значущості. Дуже захоплені побутом: прибиранням, ремонтом, покупками, дачею, рукоділлям.

Вони схильні перебільшувати свою експертність і не люблять учитися. Але люблять вчити, хочуть, щоб їх визнавали як знаючих і професіональних. Хочуть, щоб все було «правильно» і «як треба».

Їх супроводжує невпевненість у собі, схильність до депресивного і песимістичного ставлення до життя, глибока внутрішня образа на «державу», долю, відчуття безвиході, нездатність приймати рішення, безініціативність, інертність, пасивність.

Вони вміють радіти побутовим дрібницям. Метушливі, схильні економити на найнеобхіднішому, смиренно терплять негаразди. Їм властиві страх ризикувати, побудова «замків з піску», мрійливість, сентиментальність, замкнутість, сором’язливість.

Їх основна мотивація — виживання, надія на допомогу і турботу ззовні (від держави, начальника, родича). Прагнення до «нормального», забезпеченого життя, «щоб не треба було рахувати копійки» і відмовляти собі в найнеобхіднішому.

Саме завдяки їм