Читати книгу - "Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд"

6 глава

*Алекс 

Мія поспіхом почала закидувати свої речі в рюкзак. Я підійшов до її парти й сів на неї. Вона здивовано глянула на мене, вигнувши брову, а через декілька секунд продовжила закидати канцелярське приладдя в свій милий фіолетовий рюкзачок з єдинорогом. Раніше я думав, що такі речі носять лише 6-річні дівчатка. Здається, я помилявся. Моя зведена сестричка в душі точно маленька бунтарка. 

— Сьогодні тобі доведеться поїхати зі мною. Ми спішимо на цю кляту бізнес-вечірку. Батько просив забрати тебе.

— Гаразд. — Я здивовано кліпнув очима. Невже вона щойно погодилась зі мною? Це щось новеньке.

Мія защепила блискавку і закинула собі рюкзак на плече. Зараз вона була з двома хвостиками. Також на її щоках було доволі багато глітеру. Думаю, що батько буде не в захваті, якщо вона з’явиться на тій вечірці в такому стилі. Сподіваюсь, що вона хоча б переодягнеться. 

Ми вийшли з універу і попрямували на стоянку, де на нас вже чекала моя прекрасна Audi RS7. Я провів рукою по моїй чорній красуні й розблокував двері. 

Мія вражено глянула на авто, але нічого не промовила. Вона мовчки сіла на переднє сидіння. Я включив музику, щоб не було так нудно й тихо. Мія почала підспівувати якусь пісню. Вона зовсім не попадала в ноти, але їй здається було абсолютно байдуже, бо вона кайфувала від того, що робила. Я ще сильніше натиснув на газ і вона опустила вікно. Її волосся почало розвиватись на сильному вітрі. В цей момент я згадав Асю, яка завжди казала мені їхати повільніше і ні в якому випадку не відкривати вікно, щоб вітер не зіпсував її зачіску. 

Коли ми заїхали на подвір’я, то Мія обернулась до мене й подарувала мені свою чарівну посмішку. 

— Тобі подобається швидкість? — Її очі заблищали від мого запитання. Вона схвально кивнула.

— Так. 

Далі ми обоє відстебнули паски безпеки й попрямували в дім. Ксенія та батько вже були в повній готовності. На татові був шикарний сірий костюм і біла сорочка. Ксенія ж була одягнена в вишукану червону сукню до підлоги. Мушу визнати, цей колір їй дуже личив. 

— Діти, вечірку перенесли на пів години раніше. Нам вже пора їхати, — спокійно промовив батько. Я глянув на свій годинник і зрозумів, що залишилось 10 хвилин. 

— Але я зовсім не готова! — обурилась Мія. Ну звісно, дівчатам потрібно набагато більше часу, ніж чоловікам, щоб зібратися.

— Алексе, ти б міг приїхати з сестрою пізніше? — запитав батько. Я лише схвально кивнув, бо у мене й так не було іншого виходу. — Добре. Ще раз вибачте, що не попередили вас раніше. Самі лише тільки про це дізнались. 

Батько подав Ксенії руку і вони попрямували на вихід. Ми з Мією пішли до себе.

— Скільки часу тобі потрібно щоб зібратися? — поцікавився я, перш ніж зайти у свою спальню.

— Близько 30 хвилин. — Ну хоч не більше години. Це вже великий плюс.

— Гаразд. 

Мія зникла за дверима своєї кімнати. Я провів її поглядом і зайшов до своєї спальні. Сьогодні мій вибір зупинився на чорній сорочці та штанах. Образ я доповнив масивними срібними каблучками й ланцюжком. Також я вирішив вкласти своє темне волосся назад. Через 15 хвилин я вже був готовий. Щоб згаяти час, я вирішив пограти в якусь гру на телефоні, але вона швидко мені набридла. Уф... Ненавиджу на когось чекати. 

Коли минуло 30 хвилин, я радісно підірвався з ліжка й попрямував до кімнати Мії. Я постукав, але вона не відповіла нічого, тому я ввійшов. Сістер стояла перед дзеркалом і пробувала зашпилити замок на своїй сукні. В неї це виходило доволі погано. Я усміхнувся й підійшов до неї ближче. Вона натягнула тканину й спробувала ще раз, але замок не зрушив з місця навіть на міліметр.

— Я допоможу. 

Вона опустила руки й з полегшенням видихнула. Я провів пальцями по оголеній шкірі на її спині й помітив, як в неї з’явились сироти. Мені сподобалось викликати в неї легке хвилювання. Мія помітно напружилась й наші погляди перетнулися в дзеркалі. Я повільно потягнув блискавку вгору, насолоджуючись процесом. Раніше, я кайфував лише від того, як скидав одяг з дівчат, а не навпаки. Щось змінилося...

Я закінчив і Мія обернулась до мене. На ній була красива атласна чорна сукня. Смокі айс і червона помада зробили її старшою. Красиве волосся спадало хвилями на оголені плечі. На її тонкій шиї виблискував тонкий золотий кулончик, а ще від неї дуже приємно пахло. Вона вже зовсім не була схожа на дитину. Мія виглядала як до біса приваблива дівчина й це ставало для нас обох проблемою. Краще, б вона залишалась для мене маленькою дівчинкою. 

Я незадоволено простогнав у своїх думках і згадав слова батька. Вона моя сестра і я не маю так дивитись на неї! Я опустив погляд і на секунду закрив очі, але це зовсім не допомогло мені, бо моя уява почала придумати всякі різні сцени за участю Мії. Чорт! Я похитав головою і розплющив очі. 

— З тобою все гаразд? — Мія доторкнулась до мого плеча і схвильовано глянула на мене. Якби ж вона могла читати мої думки, то в її серці б не залишилось навіть краплі хвилювання за мене.

— Так. Нам вже пора йти. 

Вона схвально кивнула й ми вийшли з її кімнати. Я старався йти вперед, щоб не дивитись на неї. Це трохи допомогло мені і я зміг прийти до тями. Майже зміг...

— Можна я сяду за кермо? 

Її питання ошелешило мене. Я зупинився й знову глянув на неї. 

— У тебе є права? 

Вона схвально кивнула. Чомусь мені захотілось побачити її за кермом свого автомобіля. Я дуже рідко дозволяв друзям сідати на кермо, а дівчатам взагалі не дозволяв цього робити, бо це було лише МОЄ авто. Мія ж ставала суцільним виключенням у всьому...

— Гаразд.

Вона радісно підійшла і вихопила з моїх рук ключі. На мить, подушечки наших пальців доторкнулись одне до одного. На щоках Мії я побачив рум’янець, який їй дуже личив. 

Ми сіли в авто і вона завела автомобіль. Мені було незвично сидіти на пасажирському місці. Проте, це буде доволі цікава пригода. Мія натиснула на газ і ми помчали Нью-Йорком. З кожною секундою вона все прибавляла швидкість. Та я не хочу її зупиняти, навіть якщо завтра мені прийде штраф. Її очі були схожі на великі яскраві сапфіри, які загорілись від того, що стрілка на спідометрі повзла вгору. Мія лише трохи гальмувала на поворотах і біля світлофорів. Через це ми добрались до пункту призначення дуже швидко. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍