Читати книгу - "Нескорена імператриця, Аманді Хоуп"

Глава 8

«Здалося!» - вирішив Його Високість.

Як тільки Ліннея покинула намет, на її обличчі з'явилася загадкова усмішка. Після зустрічі з третім принцем усі страхи миттєво розвіялися. Нічого він тепер не зробить. Навіть більше, колишня імператриця вирішила, що не дозволить лиходію зійти на трон.

Чи вдалося спіймати зрадника, вона в батька так і не спитала. Хоча зараз це було байдуже. Нинішньому імператору і майбутньому їм усім буде невигідна величезна міць армії Белтрам - сила, яка в будь-який момент може вийти з-під контролю. Вони намагатимуться позбутися загрози власному становищу при владі. У минулому житті одружившись на ній, третій принц взяв під контроль армію Фенікса і з цією силою зміг піднятися на трон. У цьому все буде інакше!

Як тільки принц з'явився в таборі, дівчина одразу здогадалася, що замах на батька – його рук справа. Минулого разу він з легкістю завоював її серце і переманив на свій бік усю сім'ю Белтрам. Гіркота затопила душу від усвідомлення, що вона так віддано любила цю людину.

Цієї миті Ліннея зрозуміла, що не зможе жити простим життям, як мріяла. Відтепер її доля – уберегти рідних від страшної долі. Дочка генерала ухвалила остаточне рішення поїхати до палацу. Тільки там, у самому епіцентрі подій, вона зможе впливати на будь-які зміни ситуації.

Як тільки прийшло це усвідомлення, на душі стало вільно і легко.

Вона вирушила по табору до загону для коней. Вибравши собі найшвидшого коня, осідлала. Машинально роблячи роботу, прораховувала свої подальші кроки.

«Потрібно замовити шахівницю з фігурами!» - тільки шахи вона планувала зробити зовсім іншими, ніж у шахових партіях.

Розпустивши волосся, яке завжди зв'язувала в тугий пучок, Ліннея пустила коня риссю. Вона промайнула повз намети з солдатами, повз багаття, де вони зібралися групками, і чула вслід призовний свист і улюлюкання. В армії її любили і обожнювали, а дехто й побоювався.

Після того, як вона пару разів добре обробила особливо завзятих хлопців, які розпускали язик або руки, більше ніхто не смів з нею зв'язуватися. Та й генерала побоювалися. Якби дівчинка хоч раз заїкнулася про їхню непристойну поведінку щодо його дочки, то полетіли б голови.

Тому, спостерігаючи, як красуня проноситься повз на вороному коні, браві воїни дозволяли собі лише підбадьорювати її своїми захопленими криками.

Виїхавши за табір у безмежний степ, дівчина пустила коня галопом назустріч вітру, який пестив її непокірне волосся, що майоріло подібно до чорного піратського прапора. Сонце цілувало очі і щоки, змушуючи сміятися від емоцій, що переповнювали.

Вона прощалася зі степом, прощалася з вільним життям, прощалася зі своїми шаленими стрибками і відчуттям дикої свободи. Вдихаючи аромати вечірнього степу, посміхалася, пообіцяла собі, що сюди повернеться, обов'язково повернеться. Як тільки втихомирить усіх своїх ворогів. І знову стане такою ж вільною, як вітер у степу.

Ліннея зупинила коня біля кромки невеликого острівця яскраво-жовтих квітів, спритно зістрибнула на землю. Місце тут пахло солодким медовим запахом квітучого адонісу.

Дівчина розкинула руки, немов крила, і впала в центр поляни. Вона завжди робила цей трюк. Повернувшись до табору, пахнула медом. Незважаючи на те, що вона у всьому наслідувала чоловіків, жіноча натура брала своє, і вона пестила себе, поринаючи в аромати квітів. Жодних інших засобів, щоб добре пахнути, у її похідному арсеналі не було. Але і в таких умовах вона примудрялася додавати нотку ніжності у повсякденність.

Колись вона мріяла, що одного разу принц закохається в неї і, відчувши запах медових квітів, що виходили від неї, назве найпривабливішою. Але у житті так ніколи не сталося.

Зараз, раптово згадавши свої наївні мрії, лише сумно зітхнула.

Найважливішим стало вберегти батька та рідних від імператорської підлості та боягузтва.

Армія сім'ї Белтрам завжди буде загрозою владі, і хоч нинішній, хоч майбутні імператори спробують її позбутися.

Цього разу вона запобігла біді, але це лише відсунуло неминучість. Треба зробити так, щоб імператорові більше не хотілося забирати владу та життя батька та братів. Насамперед треба повернути ту частину військ, яку Його Величність вислав, щоб посилити армію «Летючого фенікса». Це поверне довіру імператора. Він знатиме, що генерал Белтрам так само відданий своєму правителю і не задумує іншого.

Покірність такого роду відстрочить знищення сім'ї, але не зупинить планів імператора.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍