Читати книгу - "Зрада. Ціна пробачення, Ая Кучер"

– Бачиш, Тась? – чоловік не торкається мене, але зупиняється надто близько. – Це невдалий збіг, за законом Мерфі.

Якщо щось погане може статися, то воно обов'язково відбудеться.

– Я зробив хрінь, я розумію. Але я хочу, щоб ти сама повернулася до мене. Пробачила і все було як раніше. Я не збираюся силою тебе повертати.

– Дімо, я не пробачу. Не пробачу, не намагайся. Дай мені спокій, я…

– Добре. Я зрозумів, - глитає, його кадик сіпається, випирає. – Тобі потрібен час. Добре.

– Не потрібен мені час!

Вигукую, а потім кусаю губи, прислухаючись до тиші. Руслан не повинен прокинутися через те, що ми з його батьком сваримося. Але, мабуть, сьогодні син має міцний сон.

Я стискаю в пальцях телефон, ще раз дивлюся на листування з банком. Я надумала собі гірший варіант, але Діма ніколи не був настільки жорстоким. Не все так погано, як я уявляла.

І якщо ліфт справді зламався.

І це була єдина зрада чоловіка...

– Тась, ну що мені зробити? Ти скажи, я на все заради тебе готовий, ти ж знаєш.

– Так, можливо, твоя правда, - змушую себе вимовити ці слова, не даю собі часу передумати. – Я, напевно, зможу пробачити тобі.