Читати книгу - "Остерігайтеся котів"

class="p1">— Я не запрошую вас випити чогось, тому що маю роботу. Але, може, зустрінемося якось увечері, ви не проти?

«Звичайно, мій Рікусику!»

— Із задоволенням. А над чим ви працюєте? Якщо це не таємниця…

— Інформаційні технології. Відновлюю бази даних, щось таке. А ви?

— У банку. Але перелічую не свої гроші. Я працюю в центральному відділенні «Креді Комерсьяль».

— Справді? Я хотів там відкрити рахунок. Оскільки щойно приїхав, то поки що розглядаю й інші пропозиції. Було б чудово…

Швидко думай, Жулі. Якщо він обере ваш банк, ти його часто бачитимеш, знатимеш про все, що він робить, маючи перед очима його рахунок, і зможеш похвалитися, що привела клієнта. Добре подумай, Жулі: з усіх цих причин одна точно чесна. Решта обурливі.

— Якщо бажаєте, можу надати вам інформацію. Ви зможете зробити вибір.

Він ствердно киває головою й каже:

— Мушу вас покинути. До наступного разу.

Знову ця розлука. Ми недостатньо знайомі, щоб обійнятися. Але достатньо, щоб потиснути руки. Тож прощаємося лише поглядом.

Повернувшись додому, я згадала, що ми так і не обмінялися номерами телефонів. Прокляття! Нічого страшного. Я придумаю спосіб зустрітися з ним завтра.

12

Я ретельно перевірила кожну деталь мого плану: він — ідеальний. Завтра, у суботу, я працюю лише зранку. Повертаючись, піду до Ріка і скажу, що мій комп'ютер зламався. Якщо він справжній чоловік, то допоможе мені. Думаю, варто вивести комп'ютер з ладу, перш ніж насолоджуватимуся моментом, коли він кинеться мені на допомогу. Потрібно все ретельно обдумати. Навіть якщо я на цьому не розуміюся — усе одно не задовольнюся простим знищенням якоїсь програми. Він мусить витратити більше ніж п’ять хвилин, щоб допомогти мені. Великий порятунок має тривати щонайменше годину. Інакше зникне вся романтика ситуації, а це — неприємно. Отже, я вирішила застосувати важку артилерію, навіть якщо витрачу весь вечір. До речі, замість того щоб піти на вечірку до Сандри, я, пославшись на неймовірний головний біль, залишилася вдома обдумувати на самоті, як завдати нищівного удару власній техніці.

У моєму житті було досить комп’ютерів — і жодної нагоди розібрати хоча б один. Зараз у мене їх два. Один — стаціонарний, який я використовую для роботи, другий — ноутбук — для листування. Я не фанат сучасних технологій. Більше того, уважаю, що чим більше люди ними цікавляться, тим більше вони відірвані від життя. Це корисний винахід, але він може призвести до хибних ілюзій, що ви все знаєте, розумієте й маєте безліч друзів. Для мене життя відбувається деінде, але не перед клавіатурою.

Я, звичайно, можу вщент розкритикувати захоплення цими технологіями, але цього разу вони допоможуть мені зустрітися з Ріком. Ідея була простою: заховати ноутбук і ридати через поломку стаціонарного комп’ютера. Ось чому в мене в руках викрутка і я намагаюся зняти задню панель системного блоку.

Я ніколи не бачила нутрощів комп’ютера. Усі ці пластини з незрозумілими мікродеталями… Справжній лабіринт електронів. Усе надзвичайно компактно складено, заповнено маленькими штучками, спаяними одна з одною. Моя невинна жертва ховається серед них. Я вагаюся, оцінюю, вираховую й вибираю маленький видовжений кружечок, затиснений біля мікропроцесора і прикріплений червоними та оранжевими кільцями. Обережно я просовую викрутку під нього та трішечки піднімаю його. Він довго не опирається. Одна з припаяних ніжок відвалюється. Перемога! Тепер так, як це зробила би відома шпигунка ЖТ, я все ретельно закріплю, а потім витру відбитки пальців. І, якщо ще не буде надто пізно, то вибухну демонічним сміхом на всю мою двокімнатну квартиру.

Мені знадобилося понад годину, щоб усе закрити. Я безглуздо переплутала всі гвинти, а один із них просто десь закотився. Поза сумнівом, друг однієї з тих складових, яку я щойно пошкодила, хотів змусити заплатити мене за злочин. Я ледве знайшла його. Потім перейшла до другої фази мого диявольського плану: навести лад у квартирі, щоб Ріку тут сподобалося.

Я не часто приймаю гостей, і зазвичай це друзі, які не дуже схиблені на чистоті. Навіть якщо я все вичистила після від’їзду Дідьє, то генеральне прибирання востаннє робила ще в травні, перед приїздом моїх батьків. Дивно, скільки бруду назбиралося за три місяці. Після прибирання личило б попрацювати над декором. Тут було над чим подумати. Я залишила фотографії з моїх подорожей на стіні, але сховала плюшевого ведмедика. Його звати Туфуфу. Я поцілувала його, перепросила за те, що він проведе суботу в шухляді з білизною. Поскладала весь посуд.

Я ще раз проходжаю по квартирі та намагаюся оцінити все з чоловічої точки зору. Що Рік дізнається про мене, побачивши, як я живу? Я викладаю на видне місце диски з джазовою музикою і ховаю з «Аббою». На місце програми телепередач кладу книжку «Грона гніву». Думаю, що навіть у Білому домі не так заповзято готуються до прийому гостей. Протерла дві медалі з плавання, які виграла в шостому класі. Позабирала всі книжки, у яких ідеться про схуднення, і на видне місце поставила кулінарні рецепти. Мама каже, що чоловіки цінують жінок, які вміють готувати. У ванній — хоча не знаю, що він може там робити, — я прибрала з полички половину всіх засобів. Коли завершила, то поглянула на квартиру й подумала, що хотіла би познайомитися з тою дівчиною, яка тут мешкає. У мене ще не було так чисто і прибрано. Зараз декілька хвилин по другій ночі. Я виснажена і щаслива водночас. У мене таке враження, наче я провела вечір із ним. Уже кілька місяців я ні для кого не робила нічого серйозного. Раптом повертаюся до реальності, і мені стає соромно: те, що я роблю для Ріка цього вечора, — це брехлива мізансцена, щоб привернути його увагу. Я страшна брехуха, але мені байдуже: завтра він буде тут.

13

Ранок минув надзвичайно швидко. Зазвичай у суботу багато роботи, але сьогодні — мабуть, через літню атмосферу і стан моєї душі — усе відбувається легко. Мортаня не було «з особистих причин»; радісна Жеральдін керувала відділенням. Мені вдалося піти на чверть години раніше, і я, окрилена, дісталася додому, щоб здійснити свій підступний задум.

Піднімаючись сходами, я поправила блузку. Глибоко вдихнула, потім постукала до Ріка. Почувся шум, і він майже відразу відчинив.

— Доброго дня, перепрошую, що турбую…

— …Ми забули обмінятися номерами.

— Справді! Але я також хотіла б дізнатися, чи ви можете мені допомогти. Мені дуже незручно завдавати вам клопоту своїм проханням, але в мене зламався комп'ютер, до