Читати книгу - "Смерть бере відпустку, Жозе Сарамаго"

він говорив твердо й ясно, переконливо в ключовому питанні щодо подальшої присутности дозорців, але знезавданених, і мав приємність почути й негайно переказати вищій інстанції найзадовільнішу відповідь, можливу в виниклій ситуації, а саме, що інакший підхід, засуґерований урядом, буде уважно розглянутий і через двадцять годин буде зроблений ще один телефонний дзвінок. Так воно й сталося. Розгляд привів до висновку, що на урядову пропозицію можна було б погодитися, тільки за умови, що знезавданені будуть лише ті дозор­ці, які зберегли вірність урядові, або ж, кажучи навпростець, ті, кого махфія не змогла переконати працювати на нового господаря, тобто на себе саму. Спробуймо збагнути позицію злочинців. Утягнувшись у складну й довготривалу операцію вседержавного масштабу, вони мусили спрямувати значну частину своїх найдосвідченіших людей на відвідини тих родин, які в принципі могли б схилитися до вічної розлуки зі своїми дорогими близькими, милосердно рятуючи їх від зайвих, та до всього ще й вічних, страждань, а отже, цілком зрозуміло, що їм найраціональніше було скористатися, в міру можливостей, з послуг велетенської мережі інформаторів, уже створеної урядом, для чого застосовано їхні улюблені засоби, підкуп, хабарі та застрашення. Саме об цей камінь, несподівано кинутий посеред дороги, спіткнулася стратегія міністра внутрішніх справ, з неабиякою ганьбою для держави й уряду. Опинившися між молотом і ковадлом, між сціллою і харібдою, між києм і нагаєм, той побіг до прем’єр-міністра по пораду, що` тепер робити з цим несподівано зав’язаним гордієвим вузлом. Найгірше було те, що справа встигла зайти задалеко й вороття вже не було. Голові уряду, дарма що досвідченішому від міністра внутрішніх справ, не спало на думку нічого ліпшого, ніж запропонувати нові перемовини й установити щось на кшталт квот, як-от не більше за приблизно двадцять п’ять відсотків від загальної кількости дозорців для можливої співпраці з іншою стороною. Керівникові секретаріату знову випала місія переказати вже знетерпеливленому співрозмовникові компромісну платформу, на якій голова уряду та міністр внутрішніх справ, загнані в кут власним прагненням плекати надії, вважали за можливе нарешті досягти схвалення угоди. Без підписів, бо ж ішлося про угоду джентльменську, для якої вистачає дати слово чести, без потреби, як нам це тлумачить словник, в офіційному оформленні. То був вияв цілковитої необізнаности зі збоченим і зловмисним способом розумування махвії. По-перше, вони не визначили терміну для відповіді, через що горопашний міністр внутрішніх справ сидів як на ножах, уже змирившися з думкою, що доведеться писати заяву про відставку. По-друге, коли вони за кілька днів все ж завдали собі труду зателефонувати, то всього-навсього сповістили, що до висновку про прийнятність чи неприйнятність запропонованого їм компромісу вони ще не прийшли, й водночас, ніби знехотя, скористалися з нагоди, щоб повідомити про власну цілковиту непричетність до того сумного факту, що напередодні знайдено ще чотирьох постраждалих дозорців у дуже тяжкому стані. По-третє, позаяк жодне чекання не триває без кінця, чи вже гарного, чи поганого, врешті-решт загальнонаціональний провід махвії через керівника секретаріату та вищої інстанції над ним передав урядові відповідь, що складалася з двох пунктів, а саме, пункт а), що квота має становити не двадцять п’ять відсотків, а три­дцять п’ять, і пункт б), що їхня організація, коли тільки в неї виникатиме відповідна потреба, без усяких попередніх консультацій з властями й поготів без їхньої санкції, вимагає для себе права переводити дозорців, які з нею співпрацюють, на місце дозорців знезавданених, із тим, що ці останні, само собою зрозуміло, заступатимуть на місця переведених колеґ. Вибір був або, або. Ви бачите якусь можливість уникнути цієї дилеми, запитав керівник уряду міністра внутрішніх справ, Я не думаю, що вона взагалі існує, пане, якщо ми відмовимося, то отримуватимемо, ймовірно, щодня по чотири нових дозорці, непридатних для служби та для життя, якщо погодимося, то опинимося в руках цієї зграї на не знати як довго, Назавжди, або принаймні, допоки будуть родини, охочі позбутися за всяку ціну наявного в домі тягаря, Ваші слова навернули мене на одну думку, Чи я маю з того радіти, Я завжди робив усе, що було в моїх силах, пане прем’єр-міністре, і якщо я теж став тягарем, хай іншого типу, то вистачить одного-єдиного вашого слова, Шкварте й не будьте таким діткливим, цього ще бракувало, Я гадаю, пане прем’єр-міністре, що ми маємо справу з очевидним прикладом зв’язку між пропонуванням і попитом, І до чого це тут, ми ж говоримо про людей, яким сьогодні більше нема як померти, Як у класичному запитанні, що з’явилося раніше, курка чи яйце, не завжди буває можливо визначити, чи попит передував пропонуванню, чи, навпаки, пропонування породило попит, Я доходжу висновку, що не було б політичною помилкою перевести вас з одного міністерського крісла в інше, зі внутрішніх справ на економіку, Вони не дуже між собою різняться, пане прем’єр-міністре, як у внутрішніх справах є своя економіка, так само в економіці є свої внутрішні справи, це, так би мовити, сполучені посудини, Не відволікайтеся, кажіть, що вам спало на думку, Якби ота перша родина не здогадалася, що розв’язання проблеми може знайтися по той бік кордону, то наша сьогоднішня ситуація, цілком імовірно, виглядала б інакше, якби потім численні інші родини не пішли її слідами, то не вийшла б на сцену і махвія з її прагненням на цьому заробити, бо не було б на чому заробляти, Теоретично воно так і є, хоча, як ми знаємо, вони вміють і з каменя витиснути воду, якої там нема, щоб потім за неї дерти як за рідного батька, але й надалі не розумію, до чого ви собі додумалися, Усе просто, пане прем’єр-міністре, Якби ж то, Якщо коротко, то треба перегатити потік пропонування, І як цього можна досягти, Переконуючи родини, в ім’я священних принципів гуманности, любови до ближнього та солідарности, залишати безнадійних хворих удома, І яким чином ви сподіваєтеся здійснити це диво, Я поставив би на широку рекламну кампанію в усіх засобах масової комунікації, пресі, телебаченні, радіо, включно з вуличними ходами, просвітницькими акціями, поширенням брошур і наліпок, театральними виставами на вулиці й у приміщенні, кінофільмами, особливо сентиментальними драмами та мультиками, на кампанію, що доводила б до сліз, примушувала б розкаятися родичів, які забули про свої обов’язки та повинності, зміцнювала б солідарність, самопожертву та співчування, я певен, що за дуже короткий час гріховні родини усвідомлять невибачну жорстокість своєї теперішньої поведінки й повернуться до вищих ідеалів, які ще донедавна становили непохитний підмурок їхнього життя, Мої сумніви ростуть з кожною хвилиною, тепер я замислююся, чи не варт перекинути вас радше на культуру або на віросповідання, до чого ви, здається мені, теж маєте покликання, Або ж іще, пане прем’єр-міністре, можна об’єднати функції всіх цих трьох міністерств в одному, І тоді вже заокруглити їх економікою, Еге ж, з огляду на сполученість посудин, А от на що ви зовсім не надаєтеся, дорогенький, то це на пропаґанду, бо ця ваша ідея повернути родини до отари чутливих душ засобами рекламної кампанії геть безглузда, Чому, пане прем’єр-мініст­ре, Бо насправді від таких кампаній виграю`ть тільки ті, хто на них заробляє, Ми вже провели не одну, Еге ж, і результати цього відомі, а крім того, вер­таючись до нашого