Читати книгу - "Потойбічний капець, Дар'я Новицька"

— «Останній ключ схований не у світі матеріальному. Той, хто відчинив двері, мусить залишити за собою щось своє...»

Він завмер, розуміючи значення цих слів. Прадід залишив не просто закляття — він залишив завдання, яке Артем мусив завершити власною ціною.

— Виходить, я маю залишитися тут, — промовив Артем тихим голосом, і всі замовкли.

— Що? Ти про що? — запанікував Рома. — Ми ж усе зробили правильно!

Але Артем, узявши з підлоги книгу, розумів: ключ до остаточного закриття порталу — це він сам. Він — останній артефакт, який з'єднає світи й закриє їх назавжди.

— Моя сім'я відкрила ці двері, — сказав, дивлячись на книгу в руках. — І тільки я можу їх остаточно замкнути.

Ошелешені друзі дивилися на нього із роззявленими ротами. Олена почала плакати, а Катя, яка встигла усвідомити, що не боягузка, тепер не могла повірити в те, що відбувається.

— Ми знайдемо інший спосіб! — вигукнув Сергій, але Артем лише похитав головою.

— Ні, це єдиний вихід. Портал має бути закритий. Назавжди.

Він повернувся до дверей, які тільки-но з'явилися в іншому кутку кімнати, і пішов до них. Ніхто не міг зрушити з місця, усі були приголомшені тим, що це все насправді. Артем поглянув на них востаннє, усміхнувся й мовив:

— Ви ж знаєте, що я не люблю довго прощатися. Тому скажу просто: з вас тепер відповідальність за мою колекцію фільмів.

Він підморгнув і зник за дверима. Вони зачинилися з тихим скрипом, і в цей момент присутність потойбічної сили затихла. Ця тиша була настільки густою та реальною, що кожен відчув полегшення — як після тривалої боротьби.

Катя обійняла Сергія, а Олена притулилася до Роми. Вони дивилися на стіну, де щойно були двері й не знали, що робити далі.

— Ми мусимо знайти підказки, як повернути його назад у цей світ, — прошепотіла Катерина й поглянула на Сергія, у пошуках підтримки.

— Мені й без нього непогано, — жартома відповів, але усмішка швидко зникла. — Є якісь припущення?

— Ми закрили портал, щоб власник книги не повернувся. Утім разом із цим і володар будинку залишився у пастці потойбіччя. Потрібно пошукати його ім'я, десь мають бути документи, а потім загуглимо, коли він зник або помер…

— Єдине питання виникає: хто зробив липовий сайт та запропонував провести ніч саме у цьому домі? — запитав Рома, готуючись до чергових пошуків і пригод.

— Може, сам хоронитель книг? — очі Катерини заблищали. — Він викликав сюди Артема, знаючи, що той допоможе, і тому влаштував це все?

— Не знаю, — задумливо промовив Сергій. — Якось не збігається.

— Слухай, — наполегливо продовжувала дівчина, — я здаватися не збираюся! Ми не у фільмі, де після десятка жертв, вцілілі спокійно повертаються додому. Як ми пояснимо зникнення Артема? Містика? Хто нам повірить?

— Так, ти маєш рацію, — Олена почала хвилюватися, роззирнулася й увімкнула ліхтарик: — Ходімо шукати! Ще є горище!

Роман закотив очі:

— Ну звісно, це ж найкраща ідея в горорі… Мені вистачило підвалу.

У цей момент почули дивний звук — ніби хтось шкребеться за стіною. Крізь шпалери з'явилася тінь, і за мить це вже був чіткий образ дверей.