Читати книгу - "Тіні старого маєтку, Mira"

12Глава 12: Загублені душі

Софія не могла відірвати погляд від темного контурного силуету, який з’явився в тіні. Серце її забилося ще швидше, і вона відчула, як її ноги тремтять від непереборного страху. Але водночас її душа прагнула зрозуміти, що відбувається, що це за присутність, яку вона відчувала в кожному куточку цього жахливого підземелля.

Адам стояв поруч, але його погляд був спрямований не на Ліліан, а прямо в землю, ніби боявся зустрітись із її очима. Софія зрозуміла, що вона була єдиною, хто міг розібратися в цій темній історії, і тепер, коли перед нею стояла сама Ліліан, їй потрібно було знайти слова, щоб розірвати прокляття.

— Ліліан… ти… — тихо прошепотіла вона, не вірячи своїм очам. — Це ти?

Ліліан, чи то була вона, злегка посміхнулася, але її обличчя виглядало змученим і змарнілим, наче його зжирала сама тінь.

— Я є, але більше не зовсім я, — сказала Ліліан. Її голос був спокійний, але в ньому чітко звучала біль. — Я — втілення того, що сталося тут багато років тому. Я та сама, але водночас і не я. Ти повинна зрозуміти, чому я потрапила сюди, і чому я не можу звідси вибратися.

Софія зробила крок вперед, намагаючись перебороти свої страхи. Вона знала, що це був момент, коли її розуміння було вирішальним. Вона повинна була дізнатися правду, навіть якщо це коштувало її безпекою.

— Що сталося? Як ти потрапила сюди? Що це за прокляття? — запитала вона, дивлячись Ліліан у очі.

Ліліан зітхнула, її постать стала ще більш туманною, ніби вона розчинялася в темряві.

— Це була жахлива жертва, якої вимагав цей маєток. Я не мала вибору. Мене обдурили… Адам, він… він був частиною цього всього. Його душа, його минуле — все це переплелося зі мною, і тепер він сам є частиною прокляття. — Ліліан повернулася до Адама, але він не зміг її зустріти поглядом. — Якщо ти хочеш звільнити нас обох, ти повинна розібратися в тій правді, яку Адам так довго ховав.

Софія відчула, як її серце тремтить від того, що вона чула. Вона розуміла, що виявити всю правду буде надзвичайно складно, але не мала вибору. Тіні цього місця ставали дедалі густішими, їхня тяжкість поглинала кожну думку, і Софія відчула, що вони буквально змушують її стати частиною того, що сталося тут.

— Адам… — прошепотіла вона, повернувшись до нього. — Ти повинен сказати мені все. Від початку.

Адам не піднімав голови, але його голос був важким і ледь чутним.

— Я… я не хотів цього, Софіє. Я був частиною темного кола, і я зробив те, чого не можу пробачити собі. Я… я був тим, хто заподіяв Ліліан біль, тому зараз я маю залишатися тут, щоб відпокутувати свої вчинки. Але я не можу дозволити тобі залишити це місце знову. Тіні цієї частини світу — вони будуть за тобою, якщо ти не приймеш правильне рішення.

Софія закрила очі, відчуваючи, як холодне повітря навколо неї стискає груди. Ліліан стояла поруч, її тінь розросталася, ставши частиною всього цього місця.

— Чому ти це зробив? — запитала Софія, коли зміг зібратися голос. — Чому ти не розповів мені правду раніше?

Адам подивився на неї вперше за весь цей час, і його очі були сповнені жалю.

— Я не міг розповісти тобі, тому що я боявся, що ти не зрозумієш. Я боявся, що моя темна частина знищить тебе. Тільки зараз я розумію, що ти могла б врятувати нас обох, якби тільки дізналася все.

Софія зробила кілька кроків вперед, наближаючись до Адама. Тіні стали огортати її ноги, але вона не відступила.

— Я хочу допомогти тобі. Я готова зрозуміти, навіть якщо це буде небезпечно. — її голос став сильнішим, впевненішим. — Але я повинна знати всю правду, Адаме. Ти повинен сказати мені, що сталося.

Адам зітхнув, і його обличчя спотворилося від болю. В кінці кінців, він відкрив її свою душу.

— Це був обряд. Ми з Ліліан були обрані для того, щоб стати частиною великого закляття, що повинно було захистити маєток від зовнішнього світу. Я погодився, тому що вірив, що це правильно. Але я не знав, що цей обряд має своєрідний зворотний бік — його жертви. Я став духом, який був прив'язаний до цієї землі, і мої гріхи переслідують мене до тепер. Ліліан стала його частиною, її душа стала зв’язана з прокляттям цього місця.

Софія почала розуміти, що насправді відбулося. Весь цей час вона була частиною древньої, забутої трагедії, і тепер, щоб зупинити її, їй потрібно було зробити важкий вибір: знищити темне прокляття чи йти шляхом, який може забрати її життя.

Але відповідь була тільки одна: вона повинна була звільнити Адама і Ліліан, щоб самій знайти свободу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍