Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

Чандлери вечеряли, коли я спустилася, тримаючи у руках валізу. Остін дивився на валізу.

– Чи можу я вже йти? 

– Ти звільняешься? – Софія. 

– Ні. Я питаю про те, чи можу я йти додому? Мій робочий тиждень вже добігає кінця. 

– Точно, – жінка посміхається. – Так, звичайно йди.  

– Гарного вечора. 

Доходжу до дверей і зупиняюся. Перевіряю час на наручному годиннику. 20:03. Мій робочий день закінчився. Залишаю валізу біля дверей, а сама повертаюся до вітальні. 

– Келі, щось забула? – Ігнорую питання Софії і підходжу до Адама. 

– Що таке.. – нахиляюсь і цілую його. 

Цілую, це дуже гучно сказано. Це скоріше легкий чмок. 

– Келі! – Софія. – Ти що собі дозволяєш? 

– Один-один, Адам. 

– Що означає..

– Софія, Ваш син першим мене поцілував, – обуреним голосом, – Так ще й фото зробив! Я лише повертаю йому поцілунок, який я не хотіла. 

– Адам! – Всі дивляться на нього. – Я тобі казала не лізти до Келі! 

– Задоволена? – Питає Адам. 

– Частково. Я взагалі хотіла вдарити тебе, але потім подумала про наслідки і вирішила просто так само поцілувати тебе.

– Краще б вдарила його, – батько Адама. 

– От тепер, я точно піду. 

Одну проблему вирішено. Залишається ще одна, яку так легко не вирішити. 

Дякую, що читаєте цю книгу ♡ Буду дуже вдячна за Ваші вподобайки ♡♡♡