Читати книгу - "Доброчесність і Порок, Anael Crow"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Але як можна таку велику кількість дітей однаково і достатньо обдарувати любов'ю і ласкою? – не переставала дивуватися сестра Агата.
– Хто знає? – незворушно відгукнулася сестра Леонтія. – Якщо ж тебе цікавить моя особиста думка, то я не маю з цього приводу жодних ілюзій, а просто виконую доручену мені роботу. Quae fuerant vitia, mores sunt (Що було вадою, тепер стало звичаєм)[7].
Агата задумливо закусила губу.
– Виходить, – повільно промовила вона, – що за долю цих дітей відповідальне лише суспільство?
– Саме так , – підтвердила її думку сестра Леонтія, піднімаючись зі свого місця. – Воно завжди відігравало провідну роль у знеособленні. Ось чому я все життя мала незгасимий інтерес всього, що випиналося із загальної маси, – знявши з гачка над камінною полицею червоний габіт, вона обмацала його руками. – Слава Богу, висох.
Зазвичай публічні виступи не викликали в сестри Агати захоплення. Все було якраз навпаки. Її покликання передбачало усамітнення, занурення в церковні тексти, які вона старанно переписувала і над чиїм сенсом замислювалася, зрікаючись у такі хвилини усього мирського і суєтного. Саме тому, раптом опинившись на виду, вона відчувала ніяковість, із подивом відзначаючи, що не так давно сама прагнула опинитися в центрі уваги. Аби опанувати себе, а заразом і зненацька захриплий голос, вона постаралася воскресити в пам'яті це пекуче бажання виявитися обраною Господом. Безуспішно! Гріх марнославства, який міг би бути таким корисним за певного збігу обставин, зник назавжди.
– Перепрошую, – сестра Леонтія незграбно потіснила Агату до стіни, аби безперешкодно дістатися кафедри. – Дівчата! – голосно звернулася вона до аудиторії. – Увага! – Постукавши невеличким молоточком об дерев'яну підставку, вона оголосила: – Сьогодні до нас завітала гостя. Я з неабияким задоволенням представляю вам Агату, сестру Ордена Святої Філомени, наречену Господа нашого Ісуса Христа та Святого Стража, покликану охороняти Новий Едем від того, хто вже тисячу років замкнений у в'язниці. Її шлях до Бога розпочався тут, а закінчиться у самому Царстві Небесному. Тож уважно послухайте те, що вона вам скаже, і, можливо, не у всіх, але в деяких із вас її слова запалять Божу іскру. Такі відчують благодать і побачать світло, яке вестиме їх по життю, бо qui habet aures audiendi, audiat (хто має вуха, нехай почує) [8]. Усім зрозуміло?
Піднявши смиренно опущену голову, Агата кинула оком вглиб величезної зали. Сотні мерехтливих очей насторожено стежили за нею в напівтемному приміщенні, освітленому лише півсотнею воскових свічок.
Багатоголова гідра. Вже зараз вона викликала страх і трепет своєю однорідністю та однаковістю виразу на юних обличчях. Виховавши в собі великодушність, Агата більше не відчувала до неї колишньої зневаги, тільки жалість.
– Що ти хочеш сказати, Філомено?
На вигляд їй було не більше семи чи восьми років. Маленька дівчинка із туго заплетеними кісками, що спускалися по худеньких плечах.
– Я не хочу ставати черницею! – голосно вигукнула вона. – Це нудно!
Повітря задзвеніло від смішків, змушуючи Директрису знову взятися за молоток.
– Вгамуйся і не збивай зі шляху істинного інших, – суворо вимовила сестра Леонтія.
– Дівчинку звуть Філомена? – поцікавилася сестра Агата.
– На жаль, так, – відповіла та. – Прикрий збіг. Отже, – звернулася вона до глядачів, – якщо більше ніхто не хоче висловитись, я надам слово сестрі Агаті. Прошу вас, сестро.
Вставши за кафедру, Агата склала перед собою руки так, наче хотіла прочитати молитву. Але з вуст її полилася цілком світська мова:
– Щойно я почула, що бути черницею нудно. Всі ми іноді нудьгуємо з різних причин, хіба ні? Але нудьга – не порок, а лише нездужання душі. Її можна зцілити. Упевнена, у кожного з вас є свій рецепт ліків від цієї недуги. Хтось хоче ним поділитися?
Сотні рук злетіли в повітря, і зала дихнула на сестру Агату м'ятною свіжістю. Аромат дитинства мав свій особливий букет, який можна було порівняти хіба що із запахом пташиного гнізда.
– Можна малювати!
– Гойдатися на гойдалці!
– Працювати на пасіці!
– Плести вінки з паперових квітів, щоб потім брат Маркус міг покласти їх на голову святої Катерини!
– Сто разів поспіль прочитати дев'яностий псалом!
Сестра Агата мимоволі посміхнулася незлагодженому хору, з якого ледве вичленовувала окремі фрази.
– Що ж, якщо ви так охоче поділилися своїми рецептами, я відкрию вам свій. Зізнаюся, я часто ходила до Божої утрені з книжкою під фартухом. Сівши на задню лаву, я потайки відкривала її і прочитувала пів сторінки – саме стільки встигала підгледіти між двома хресними знаменнями. Потім ще пів сторінки, і ще, доки не дочитувала книгу до кінця. In angello cum libello (усамітнившись із книгою), я геть-чисто забувала про нудьгу.
– Ви любите читати? – схиливши голівку набік, недовірливо запитала дівчинка з тонкими кісками.
– Так, Філомено, – відповіла Агата.
– Про що?
– Найбільше про старий світ. Той, що існував до Новітньої Ери і загинув від рук Диявола. Господь щедро обдарував його різноманітними чудесами.
– Чому ви захоплюєтеся ним? Сестра Леонтія каже, що люди старого світу були безбожниками. І що Люцифер винищив людство з потурання Божого. Бог не міг більше терпіти зла, яке вчиняли люди, і дозволив Дияволу їх убити.
– Можливо, – хитнула головою Агата. – Але були й інші, хто любив Господа.
– Їм жилося погано, не те, що зараз, – почулося з іншого боку.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Доброчесність і Порок, Anael Crow», після закриття браузера.