Читати книгу - "Таємниця зниклої Галі, Yana Letta"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Після нічного візиту невідомого злочинця слідопити зрозуміли, що справу треба пришвидшити. Вони домовилися, що наступний крок – роздобути ласощі для бабусь і дізнатися правду.
– Отже, нам потрібні шоколадний торт для Варвари і гарячі пиріжки з сиром для Галі, – чітко сформулювала Соломія, розгортаючи свій блокнот.
– Де ми це візьмемо? – зітхнув Тимко.
– У магазині, звісно, – сказав Максим. – Якщо там немає, будемо придумувати план "Б".
Магазин у селі Шпилі був місцем не тільки для покупок, а й для обміну найсвіжішими плітками. Кожен, хто заходив, знав, що його можуть обговорювати вже за п’ять хвилин після виходу.
Діти направилися до магазину з надією знайти потрібні продукти і не привернути зайвої уваги.
Як тільки слідопити зайшли всередину, на них одразу впали кілька поглядів. Біля прилавка стояли дві жінки, які щось жваво обговорювали, і тітка Ганна – продавчиня, яка вміла знати про людей більше, ніж вони самі.
– А! Це ви, розшукувачі корови! – усміхнулася вона.
– Просто слідопити, – серйозно поправив Максим.
– Ну-ну. Чого треба?
– Нам би… – почав Тимко, – торт і пиріжки з сиром.
Тітка Ганна поставила руки в боки.
– Хм. Торт є, але не шоколадний. Тільки бісквітний з кремом.
– А пиріжки? – запитала Соломія.
– З повидлом є. З сиром треба чекати, поки печуть.
Діти перезирнулися.
– Може, бабуся не помітить різниці? – обережно припустив Іван.
– Бабуся Варвара помітить різницю навіть між двома однаковими яблуками, – похмуро відповів Максим.
– А сирні пиріжки коли будуть готові? – поцікавилася Соломія.
– До обіду.
Це означало, що операцію з бабусями доведеться відкласти ще на кілька годин.
Поки діти думали, у магазин зайшов чоловік – високий, у темному піджаку. Це був пасічник Степан.
Він кивнув тітці Ганні і мовчки простягнув їй записку.
Продавчиня пробіглася очима по списку, пішла в підсобку, а потім повернулася, несучи кілька мотків мотузки.
Максим штовхнув ліктем Соломію.
– Ти це бачиш?
– Він купує мотузку…
– Для чого пасічнику мотузка? – пошепки запитав Тимко.
– А що, якщо він... зв’язував корову?! – злякано прошепотів Іван.
Степан спокійно розрахувався, узяв мотузки, кивнув і вийшов, навіть не глянувши в їхній бік.
Діти перезирнулися.
– Нам треба дізнатися, для чого йому мотузка, – сказав Максим.
– Але як? – запитала Соломія.
– Хтось має простежити за ним.
Усі одночасно глянули на Івана.
– Чого я?!
– Бо ти найменш помітний.
– Але…
– Ніяких "але"! Біжи!
Іван нервово поправив окуляри і, намагаючись бути непомітним, вийшов слідом за Степаном.
Тим часом тітка Ганна звернулася до дітей:
– А що це ви так зацікавилися нашим пасічником?
Максим зобразив найбільш невимушену усмішку, на яку був здатен.
– Та просто… цікаво.
Продавчиня хитро примружилася.
– Багато кому він зараз цікавий. Кажуть, він вчора пізно ввечері десь ходив.
Соломія підстрибнула на місці.
– КУДИ?
– А от того не знаю. Але повернувся вже далеко за північ.
Максим швидко записав це в блокнот.
– Добре, дякуємо!
Діти забрали торт і вибігли з магазину.
– Якщо Степан був уночі не вдома, – сказала Соломія, – то він міг повернутися на місце злочину.
– Чи він просто гуляв… – засумнівався Тимко.
– Та кому треба гуляти вночі?!
У цей момент з-за рогу виглянув Іван, весь червоний від бігу.
– Я дізнався, куди він пішов!
– Куди?
– ДО СТАВКА!
Настала тиша.
– Тобто він знову ходив туди…
– Нам треба вирушати негайно.
– Але пиріжки ще не готові!
– Добре, робимо так, – сказав Максим. – Чекаємо пиріжків, не втрачаємо бабусь, а потім усі разом ідемо до ставка.
– А якщо він щось там ховає? – запитав Іван.
– Тоді ми знайдемо це першими, – впевнено сказав Максим.
Бублик, який весь цей час сидів біля магазину і тихо спостерігав за ними, лише посміхнувся у свої котячі вуса.
Він знав, що діти наближаються до відповіді.
І залишалося зовсім трохи, щоб правда випливла назовні…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця зниклої Галі, Yana Letta», після закриття браузера.
