Читати книгу - "Таємниця зниклої Галі, Yana Letta"

Минуло два дні після того, як у Шпилях розкрили справу викрадення корови.

Село повернулося до звичного життя. Василь і Степан копали бабі Марії город, бурмочучи щось собі під носа, баба Варвара продовжувала розповідати всім, що це саме вона допомогла розкрити злочин, а дід Петро згадував, що у «його часи такого не було».

Але щось було не так.

Максим помітив це першим, коли проходив повз двір баби Марії і глянув на Галю.

Корова стояла біля паркану, опустивши голову. Її великі темні очі були замріяні, але трохи напружені, ніби вона думала про щось важливе.

Максим вирішив, що це йому здалося, і вже збирався йти далі, але в цей момент сталося дещо дивне.

Галя різко підняла голову і подивилася вдалину – у бік лісу, що розташовувався за селом.

Вона напружилася, злегка відступила назад і тихо мукнула.

Максим зупинився.

Він не знав, чому, але його пройняло дивне відчуття.

Він подивився туди ж, куди дивилася Галя.

Там нічого не було.

Просто поле, дорога і далі – старий млин.

Занедбана споруда стояла похилена, її крила вже давно не оберталися. Вночі вона виглядала моторошно, тому туди ніхто особливо не ходив.

Максим уже хотів посміятися з власних думок, коли Галя знову тихо мукнула.

Тоді він зрозумів.

Галя боялася.

Але чого?

— Щось не так?

Максим озирнувся. Біля паркану стояла баба Марія, витираючи руки об фартух.

— Вона поводиться дивно, — сказав хлопець.

Баба Марія зітхнула.

— Це я помітила ще вчора.

— Вона чогось злякалася?

— Я не знаю, — баба Марія підійшла ближче і поплескала корову по спині. — Вона ж повернулася додому, все добре, а от ніби… щось не так.

Максим знову подивився на Галю.

— А коли це почалося?

— Вночі. Вона стояла біля воріт і дивилася туди.

Баба Марія махнула рукою в той самий бік, куди кілька хвилин тому дивився Максим.

Прямо на старий млин.

— А вона завжди так робила?

— Ніколи.

Максим задумався.

Він глянув на Галю, потім на млин, потім знову на Галю.

Вона знову поглянула на дорогу.

Щось було не так.

— Ви впевнені, що її викрали тільки через продаж?

— Та звісно, — сказала баба Марія, але в її голосі з’явилася нотка сумніву.

Максим відчув, що його мозок починає складати картину докупи.

Галя бачила щось важливе.

Але що?

І чому саме цей напрямок викликав у неї таку реакцію?

— Яка була остання ніч, коли її бачили в селі?

— Дві ночі тому.

Максим прикусив губу.

А що, якщо тієї ночі в селі сталося щось іще?

— Ви не чули нічого дивного?

— Ні, — баба Марія замислилася, потім додала: — Але дід Петро казав, що чув якісь звуки вночі.

Максим напружився.

— Які звуки?

— Якийсь шум, щось таке, ніби хтось ішов дорогою.

— Коли саме?

— Після півночі.

Максим перевів погляд на млин.

А що, якщо Галя бачила того, хто був на дорозі тієї ночі?

І що, якщо цей хтось не хотів, щоб про це дізналися?

Максим повільно вдихнув і зробив висновок:

Справу ще не закрито.

Наступного ранку вся команда зібралася під дубом.

Максим пояснив усе, що дізнався.

Соломія одразу стала серйозною.

— Якщо Галя справді щось бачила, треба дізнатися, що саме.

— І чому це її так налякало, — додав Тимко.

Іван зітхнув.

— Тобто ви хочете сказати, що після ВСЬОГО, що сталося… у нас знову починається розслідування?!

— Виходить, що так, — відповів Максим.

Іван тяжко прихилився до стовбура.

— Я не встиг відпочити навіть ДВА ДНІ!

Тимко підняв палець.

— А тепер подумай: якщо Галя бачила щось страшне і боїться млина, то що це може означати?

Іван затнувся.

— Ви думаєте, що там когось… вбили?!

Максим похитав головою.

— Якщо б там сталося щось таке, ми б уже дізналися.

Соломія обережно сказала:

— Але щось там сталося.

Усі замислилися.

— У нас є один варіант, — нарешті сказав Максим.

— Який?

— Ми йдемо до млина.

Іван засмутився ще більше.

— Ну звісно, що ми йдемо туди. Чому б і ні.

Максим усміхнувся.

— Можеш залишитися тут.

— Ага, і щоб потім ви сказали, що я боягуз? Ні, дякую.

Максим знову став серйозним.

— Ми підемо туди завтра вночі. Подивимося, чи буде Галя знову дивитися в той бік.

— А якщо там щось є?

— Ми це з’ясуємо.

— Чудово, — пробурмотів Іван. — Ще одна страшна пригода.

Максим перевів погляд на Бублика.

Кіт сидів поруч, уважно слухаючи їхню розмову.

Його хвіст повільно бив по траві.

Коли всі вже почали збиратися, Бублик повільно встав.

Він потягнувся, потім підняв голову і подивився в бік млина.

Довгий, задумливий погляд.

Максим помітив це.

Кіт ніби вже знав відповідь.

Але, як завжди, мовчав.

Бо кіт завжди залишається загадкою.

Наступна книга: "Прокляття старого млина"

Що сталося тієї ночі, коли зникла Галя?

Хто або що залишило дивні сліди біля млина?

Чому навіть тварини уникають цього місця?

І що насправді знає Бублик?

Слідопити вирушають у нове розслідування, і цього разу відповідь може бути страшнішою, ніж вони очікували…

Кінець