Читати книгу - "Листівка, що мала залишитись анонімною назавжди, Холодна краса"

Якщо вже почала, то треба довести до кінця

Одразу записавши сказану дату в нотатки телефону (скільки ж всього там зберігається, навіть ця розповідь написана в нотатках), одразу стало зрозуміло, треба ще один вірш. Але віршем уже не здивувати для цієї фантастичної жінки треба щось креативніше. В тренді зараз різні букети, з цукерок, з чайних пакетиків і схоже, в нас буде з таблеток. Пів дня сумлінної праці й готово.Новий вірш також є і чекає вирішального дня, свого зіркового часу.
Ранок почався дуже бентежно, треба було один блістер валер'янки не класти до композиції, залишити собі.
Я розуміла, що одне це поспілкуватися в коледжі, а зовсім інше зустрітися поза його межами. Надсилаючи повідомлення: "Чи знайдете пару вільних хвилин для зустрічі" була готова до різної реакції, проігнорує, заблокує, не зможе чи не захоче прийти, надія вмирає останньою, тому надіялась, що все вийде.
"Напишу, зараз на роботі "- засвітилось на екрані телефону. Ну це вже щось, і те що я не люблю найбільше - чекати. За цей час уже промайнуло сотні думок, різних позитивних і не дуже. "Можливо не треба було цього", "Яка буде реакція"," Чи взагалі ця зустріч відбудеться..."
Дзвінок на вайбер, побачивши аватарку, надпис я просто зависла, забула як говорити і дихати.
За декілька секунд повернулась в реальність і треба відповісти на дзвінок.
Далі по стандарту" Мені нічого не потрібно, достатньо що ви про мене пам'ятаєте, нічого не придумуйте" ну серйозно, хіба я схожа на людину яка так легко здається.Зустрічі на жаль, чи на щастя, бо все що робиться то на краще не відбулось. Мене це трохи засмутило і похитнуло впевненість у правильності задуманого. Якщо вже почала, то треба довести до кінця. Вже не пам'ятаю як прийшла ця ідея, але букет мав доставити кур'єр нової пошти. Є два варіанти розвитку подій, цей букет приймає його власниця і отримує позитивні емоції, або ж відмовляється його приймати(хоча це майже не реально, бо кур'єру не скаже: "Мені достатньо, що ви привітали у вайбері") і на цьому все завершується, бо другий шанс я даю рідко, і як виняток з правила, а не норму.
Це називається сама собі створила проблему, яка от-от має вирішитись.
Приходить сповіщення, багато теплих слів, подяка і я розумію, що воно того варте, тих емоцій, переживань." Мені дуже приємно, але не зручно". Не зручно це їхати о 7 ранку на Пасічну, стоячи в переповненому автобусі, а тут все в межах норми. Як кажуть дарувати подарунки приємніше ніж їх отримувати, і це напевно правда, бо це таке класне відчуття розуміти що ти подарував ще й емоції, усмішку, зробив день яскравішим, а життя різноманітнішим, і щоб це не було головне правило - додати частинку душі та це буде зразу відчутно.




 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍