Читати книгу - "Особлива зміна, Sou"

Розплющуючи очі, ви бачите перед собою море, покрите міцним льодом. Поруч із вами сидить пані Луна, яка про щось роздумувала, насупивши брови. 

Не знаю, чи була в мене можливість усе врятувати, чи ні... Світанок використала мою довіру до неї, і тому вона влаштувала мені пастку, в якій я вбила найближче почуття до себе, а також свого рідного - господаря макового поля. Після цього ж усе зламалось. 

Владу над цим всесвітом узяла в руки Латаття, тому на першому місці в мене були не люди, а тільки моє особисте “Я”, що почало поступово з’їдати мене. 

З’явилося затемнення, а сонце...Воно не вмерло, ні. Мабуть, спить? Я просто сподіваюся на те, що просто сховалося за мною, десь там у небі. 

Після того випадку я закрилася в цьому палаці та більше не виходила. Усе почало руйнуватися. Десь тоді з’явився Лірик. Він зараз єдиний, хто не втратив розум у цьому хаосі. І так, цей хлопець говорить точнісінько так само, як і Сонце. 

Люди, що жили в місті Розбитих Мрій, тепер проживають у вигляді тіней у моєму палаці. Їхні душі не витримали цих змін. 

Захід переймається зараз тільки утриманням того, що ще не зникло. Хоч і сама вже під впливом оточення. 

Узагалі це оповідання починалося з простої розповіді про перше кохання, проте час іде й зміни настають.  

Сонце, я все ще тебе люблю, але в обличчя тобі ніколи про це не скажу. Можливо, десь там серед читачів ти є. І нарешті знайшов час на це. Сподіваюся, що ти розгадаєш цей текст. 

А вам, читачі, я хочу подякувати за те, що розділили ці короткі моменти безладу зі мною. Тепер ці проблеми не тільки мої і моїх вартових, а й ваші теж. 

Я хочу вам порадити... Будьте простіше, не завжди все настільки страшно, як воно здається. Якщо у вас є якась мрія, то втілюйте її по можливості. Якщо ви відчуваєте щось до іншої людини, то не бійтеся та знайдіть слова їй про це сказати.  

Ще раз дякую, справді. 

А тепер час йти назад, до свого світу. 

Прощавайте. 

Кінець