Читати книгу - "Контракт із дияволом , Лоран Доріан"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Макс прокинувся рано, хоча спав довго. Сни цього разу були нечіткими — без облич, без голосів. Але залишили по собі важке відчуття самотності, яке не проходило навіть після душу.
На кухні вже стояла чашка кави.
Хоча він її не варив.
— Скільки разів казав — не лізь до кавомашини, — буркнув Макс, не піднімаючи погляду.
— А скільки разів казав — не жалій себе? — відповів знайомий голос із-за спини.
Еліазар сидів за столом, наче був тут усе життя. На ньому, як завжди, стильний чорний піджак, іронія в очах і невимушеність у кожному русі.
Макс сів навпроти.
— Знаєш, я вже не дивуюсь, коли ти тут з’являєшся.
— Це ж мій дім так само, як і твій. Ми ж… родина, — Еліазар посміхнувся, ніби перевіряючи його реакцію.
Макс глянув у чашку.
— Це смішно, але… іноді ти мені справді нагадуєш батька.
— О, от цього я не очікував, — дьявол злегка відкинувся назад, — тепер ти мене зворушив.
— Не тіш себе. Я не про турботу. Я про… присутність. Постійну. Дратівливу. Незручну. Але таку, що не зникає, навіть коли хочеться.
Еліазар замовк. Уперше — без сарказму.
— Знаєш, Максе… Я міг би образитись. Але з твоїх вуст це майже комплімент.
Макс нарешті підняв очі.
— Ти був поруч тоді, коли все валилось. Ти допоміг. Навіть якщо в цьому був твій інтерес — мені це врятувало життя. І тепер... я не знаю, ким би став без тебе. Можливо, я і є твій продукт.
— Ти не мій продукт. Ти — ти. Просто з моїм невеликим втручанням.
— Невеликим? — Макс скривився.
— Ну добре. З дуже ефективним втручанням.
Вони мовчали. Повітря між ними було гірке, але не вороже. Просто два чоловіки, що мовчки визнають: часом зв’язки народжуються там, де їх не мало б бути.
— Чого ти справді хочеш, Еліазар? — спитав Макс.
— Поки що? — дьявол підняв брову. — Просто поспостерігати. Це нове для мене. Не контролювати. Не маніпулювати. А… чекати.
— На що?
— На той момент, коли ти сам зробиш вибір. Не через контракт. А через те, ким ти став.
Макс підвівся, допивши каву.
— Ну що ж. Залишайся, якщо хочеш. Тільки не чіпай мій холодильник.
— Обіцяю. Якщо тільки там немає морозива.
Макс кинув на нього погляд через плече. Легку усмішку.
А потім пішов вдягатися. Бо сьогодні — новий день. А з ним — нові запитання.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Контракт із дияволом , Лоран Доріан», після закриття браузера.