Читати книгу - "Гречаний Мед, Роман Олійник (Argonayt)"

– Що ви від мене приховуєте. Ану давайте розповідайте що тут за таємниці розвелися.

– На минулому тижні, ми подали заяву про реєстрацію шлюбу, – встряв в розмову Василь.

– Ух ти! – дівчинка радісно заплескала в долоні. – То у вас скоро буде весілля? Клас. Я так сподівалася на те, що ви будете разом.

– Ну весілля, не весілля, а маленьку гостину ми точно влаштуємо. Тільки треба ще трохи почекати, поки у Василя закінчиться жалоба за мамою.

Обіцянку дану молодшій доньці Сеньйора Вероніка не виконала. Не зі своєї вини. Так склалися обставини. Весільному торжеству стала на заваді епідемія коронавірусу, яка охопила весь світ. Суворий карантин, маски на обличчях та хворі односельчани змусили відкласти на невизначений термін будь-які веселощі. Коли небезпечна пошесть відступила і життя здавалося знову почало налагоджуватися прийшла війна. Василь віддав свою хату переселенцям, що втікали з зони бойових дій, дівчата навчилися плести маскувальні сітки, а Вірця почала готувати свої піци не для водіїв-далекобійників, а військовослужбовцям, що колонами їхали на фронт.

Якщо доля колись занесе вас у синьооку Волинь і по дорозі до древнього міста Луцьк вам вдасться натрапити на невелике село Підгайці то не приїздіть мимо. Зупиніться та завітайте хоч на півгодини в піцерію, що стоїть на околиці цього села. Там доброзичлива власниця Сеньйора Вероніка почастує вас смачнючою піцою, рецепт якої привезла з самої Італії. Її доньки пригостять неперевершеною кавою чи екзотичним коктейлем, та дадуть поласувати випічкою з натурального гречаного меду. Якщо пощастить то може ще й зустрінете діда Стефка, котрий за чарчиною горілки неодмінно розкаже якусь бувальщину зі свого насиченого життя старого бджоляра. Але найголовніше, там ви обов’язкового відчуєте блаженну атмосферу ніжного, щирого кохання.

Кінець