Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Єнс підійшов до  дверей, просканував відбиток пальця, і разом з Ромулом пройшли до невеличкого кабінету, де  посеред різних приладів у кутку стояв сенсорний стіл. 

-А розказати є багато чого, - почав Єнс, сідаючи на крісло. – Ви також сядьте.  

Ромул сів на дизайнерське крісло, яке стояло по інший бік столу.  В очі йому впала тарілка з печивом, але цікавість до Єнса переважала це бажання. 

-Не соромтеся, беріть, - поклавши до рота солодке промовив розвідник. – За два дні до вашої смерті, - пережовуючи печиво продовжував Єнс, - ми виявили, що в нас завелося купа «Ординців». Установа намагалася боротися з ними через арешти, але до одного з моїх довірених колег прийшла геніальна ідея: зробити ілюзію, що план «Ордену» йде успішно. Вони, як завжди, намагалися терактами залякати нас. Ми вирішили, що потрібно зробити невеличку «сценку», де начебто від повстанців прийшло повідомлення про знищення мене та Імператора. Так ми виявили цілих двадцять людей з спільного оточення.  Попрацювавши з ними, нам вдалося знайти секретний канал, за яким «Орден» координував тут, у Хюмані, своїх людей. Тому цим каналом ми нібито надіслали запит на вчинення теракту. Вони як вірні пси послухалися, і в момент вчинення теракту, не тільки мене «підірвали», але й себе, як смертники. Спеціально для цього створили макети мертвих тіл мого та колег, а самих терористів, яких всіх запросили на важливу нараду, підірвало. Себто, вони вчинили самогубство. 

-А навіщо було вчиняти такий спектакль, коли можна просто заарештувати їх? 

-Арештували б, а далі прийшли нові й нові. Так ми створили резонанс, після якого нам розв’язали руки на вчинення радикальних методів, які наша структура без дозволу інших, не могла б зробити. Ми підпорядковуємося Міністру внутрішніх справ,  а той  - Прем'єру. Однак останній безсилий, коли не може контролювати Парламент. Тільки через депутатів ми могли б обмежити доступ та збільшити обсяг конфіденційності. Без теракту, вони б  приймали закон тижнями. 

-Зрозумів. Але тепер можеш пояснити чому мене хотіли підірвати, і тепер я знаходжуся тут? 

-Ваша ж смерть стала стимулом підтримки народу, і показом, що «Орден» - це не про демократію, а про тиранію. Ми зробили так, аби в момент вибуху ваше авто постраждало мінімально. Так і сталося. Далі ваш водій вколов вам наркоз і підняв на берег, аби віддати нам. Наші люди трохи наробили декорацій, і все – теракт «Ордену» на Імператора. Правда, у той момент ви вже не були ним, і це трохи знизило ефект жалю у народу. Марія повинна була стати бідною й нещасною Імператрицею, котра з запалом боротиметься проти «Ордену». І як ми зараз бачимо, так воно і є. Її симпатія 79%. Це неймовірний результат. Тепер вона обличчя Союзу. 

-Вона знає? 

-Про це знають, від сьогоднішнього дня, тільки десятеро людей. Імператриця Марія у тому ж числі.  

-Ти якийсь ненормальний! – люттю  вибухнув Ромул на Єнса. – Ця операція божевільна! Мене просто розриває в середині від того, що ти не поставив до відома не мене, ні мою сестру, а ще більше я лютую через те, що своїми необережними діями ти ставиш під загрозу життя людей, і не важливо це Імператор чи агент! 

-Рано чи пізно вони вас прикінчили, тільки ще жорстокіше і феєричніше. 

-І що тепер мені робити? Яка моя наступна робота? Що далі? Все життя бути мертвим? 

-Ваше тіло знайдуть рятувальники на березі каналу. Таємно доправлять до шпиталю, де ви будете приходити до тями. Коли все устаткується, і «Орден» буде переможено, то Офіс оприлюднить інформацію, що Імператор Ромул – живий. А вже далі самі розбиратиметеся – чи знову корону одягнете, чи відпочивати підете. 

-А ти? 

-Я ж стану Альбертом Щевіцким, і полечу до свого дому, покинувши розвідницьку діяльність. 

-Так, а де ми взагалі знаходимося. 

-Ми в Карпатах. Це секретна база-архів, тому не бійтеся. Інколи можна відчути землетруси, але тут вони не значні. 

-Ти божевільний, Єнсе, - лігши на диван промовив Ромул, поклавши руки на груди. 

-Можливо, але тепер про це знаєте і ви, і Імператриця. Сьогодні вона офіційно проголошена Парламентом Галактичного Союзу як офіційна володарка Сонячної Системи.  

-Шкода, що в живу це не побачив, - з ноткою агресії промовив Ромул, дивлячись на дерев’яну стелю кабінету.