Читати книгу - "Сірано де Бержерак"

«Відтіля немає вороття…»

Роксана

(здригаючись)

Цей голос… Тон оцей… Я чую це не вперше.

(Тихенько, непомітно закрадається до нього, стає позад крісла, безшумно опирається на спинку, заглядає в лист.

Морок згущається.)

Сірано

«Та вас любитиму я, друже, і померши, Я прилітатиму з тобою розмовлять…»

Роксана

Вже ніч… Як можете, кузене, ви читать?

Він обертається, бачить її близенько біля себе, робить зляканий рух, опускав голову. Потім вона поволі каже, складаючи руки.

П’ятнадцять цілих літ він грав цю роль тяжку, Він – рицар! – у смішнім блазенськім ковпаку!

Сірано

Роксано!

Роксана

Сірано, усе я зрозуміла! Це ви були, це ви!

Сірано

Ні, ні, кузино мила!

Роксана

О, догадатися давно вже слід мені! Листи писали ви.

Сірано

Ні, ні, Роксано, ні!

Роксана

Всю благородну я збагнуть могла оману: Листи писали ви!

Сірано

Кажу - не я, Роксано!

Роксана

Той голос уночі – ваш голос то лунав.

Сірано

Ні, ні!

Роксана

Любили ви…

Сірано

Ні, інший вас кохав!

Роксана

Любили ви мене…

Сірано

(ослабленим голосом)

Ні…

Роксана

От ви вже і тихіше Мені перечите.

Сірано

Мій друже найрідніший, Я не любив вас!

Роксана

Ах, як же ви мовчать могли! Це ж сльози ви свої на лист цей пролили!

Сірано

(бере її руку)

А кров на нім – його!

Роксана

Чому ж, чому сьогодні Зірвали ви покров з душевної безодні?

Сірано