Читати книгу - "Хранителі"

поїздки до Кармела були для неї одним зі способів самоствердитися і перевірити власні стійкість, незалежність і впевненість у собі. Тому Нора хотіла їздити сама.

О пів на другу, коли Нора запізнювалася вже на півгодини, у Трейвіса десь у животі почало ятрити.

Ейнштейн узявся ходити туди-сюди.

Через п’ять хвилин ретривер першим почув, як із траси повертає машина. Він кинувся вниз сходами й вибіг на узбіччя путівця.

Трейвіс не хотів, щоб Нора помітила його надмірне хвилювання, бо вона могла подумати, що він не вірить у її здатність подбати про себе, хоча цією здатністю вона могла пишатися. Тому Трейвіс не підвівся з крісла, а продовжував сидіти із пляшкою «Корони» в руках.

Коли з’явилася блакитна «тойота», Трейвіс із полегшенням зітхнув. Проїжджаючи повз будинок, Нора посигналила, а чоловік помахав у відповідь, так наче він не сидів там під важким рядном страху.

Ейнштейн підбіг до гаража, щоби привітатися з Норою, і за мить вони повернулися. Нора була вдягнута у блакитні джинси та біло-жовту картату сорочку, але, на думку Трейвіса, навіть у цьому одязі вона могла би бути у центрі уваги на якомусь балі, вальсуючи поміж пишно вдягнутих й обвішаних коштовностями принцес.

Нора підійшла до Трейвіса і, нахилившись, поцілувала його. Її губи були теплими. Нора запитала:

— Сумуєш без мене?

— Без тебе я не бачив сонячного світла, не чув пташиного співу і світ мені був немилий.

Трейвіс спробував надати своєму тону легковажності, але його репліка прозвучала досить серйозно.

Ейнштейн потерся об ноги Нори й почав скавчати, щоб вона звернула на нього увагу, а потім підвів голову і тихо гавкнув, наче запитуючи: «Ну?»

— Він має рацію, — промовив Трейвіс. — Так нечесно. Ти змушуєш нас хвилюватися.

— Все, як я і думала, — сказала Нора і посміхнулася.

— Думала?

— Так. Я залетіла.

— Господи, — протягнув Трейвіс.

— Я вагітна. Тепер у нас буде типова сім’я. Я готуюся стати матір’ю.

Трейвіс підвівся, обійняв Нору і поцілував.

— Лікар Вайнгольд не міг помилитися? — запитав він.

Нора відповіла:

— Ні. Він хороший лікар.

Трейвіс промовив:

— Він повинен був повідомити термін.

— Слід очікувати появи дитини на третій тиждень червня.

Трейвіс дурнувато запитав:

— Наступного червня?

Нора засміялася і сказала:

— Я не хочу виношувати дитину на рік більше.

Нараз втрутився Ейнштейн, якому захотілося почухатися об неї, щоб висловити таким чином своє захоплення.

— Я привезла холодненьку пляшку іскристого, щоб відсвяткувати таку новину, — промовила Нора, покручуючи паперовим пакетом.

Коли Трейвіс на кухні вийняв пляшку, то побачив, що це яблучний безалкогольний сидр.

— Хіба святкування не варте кращого шампанського? — запитав він.

Дістаючи келихи з буфету, Нора промовила:

— Напевне, я дурепа і могла би стати чемпіоном світу з переживань… але я не можу ризикувати, Трейвісе. Я ніколи не думала, що в мене будуть діти, і навіть не мріяла про це. Тепер у мене з’явилося безглузде відчуття, що я можу втратити дитину чи її заберуть від мене, якщо я не вживу всіх заходів безпеки і не зроблю все правильно. Тому я не вип’ю ні ковточка спиртного, поки не народиться дитина. Я не їстиму багато червоного м’яса, натомість додам до свого раціону більше овочів. Я ніколи не палила, тому тут проблем не буде. Я наберу стільки ваги, скільки сказав лікар Вайнгольд, займатимуся гімнастикою, тож у мене буде найкраща дитина у світі.

— Звісно, — погодився Трейвіс, наповнюючи келихи іскристим яблучним сидром. Він також налив трохи у миску Ейнштейна.

— Все буде добре, — промовила Нора.

— Так, — погодився Трейвіс.

Вони проголосили тост за дитину і за Ейнштейна, який буде чудовим хрещеним батьком, дядьком, дідусем і їхнім пухнастим янголом-хранителем.

Ніхто навіть словом не згадав про Аутсайдера.

* * *

Пізніше, коли Трейвіс і Нора були в ліжку, обіймаючи одне одного після любощів і слухаючи, як б’ються влад їхні серця, Трейвіс зважився запитати:

— Можливо, нам слід було би ще трохи почекати з дитиною, враховуючи майбутні події?

— Тссс, — промовила Нора.

— Але…

— Ми не планували дитину, — промовила Нора. — Ми ж береглися, але я все одно завагітніла. У цьому є щось особливе, зважаючи на те, наскільки ми були обережні. Згоден? Те, що всі наші застережні заходи не подіяли, — це знак долі… втім, це в мені говорить та колишня Нора, а нова Нора стверджує, що нам потрібна дитина, бо це дарунок долі, як і Ейнштейн.

— Але, враховуючи, що може статися…

— Неважливо, — промовила Нора. — Ми впораємося, і в нас усе буде гаразд. Ми готові до цього. А потім у нас народиться дитина і ми почнемо нове життя разом. Трейвісе, я кохаю тебе.

— Я теж кохаю тебе, — сказав Трейвіс. — Господи, як сильно я тебе кохаю!