Читати книжки он-лайн » Війна Калібана

Читати книгу - "Війна Калібана"

144
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 120 121 122 ... 150
Перейти на сторінку:
видно лише як чорні місцини на фоні зіркового поля. Навіть за допомогою «Росі», який вказував його обладункам куди дивитись і нашоломному екранові, який вказував прямо на кораблі, їх майже неможливо було побачити.

Голден слідкував за марсіянським крейсером на екрані шолому, поки той не перетнув яскравий спалах екліптики Чумацького шляху. На момент, усе судно перетворилося на чорний силует, оправлений в прадавнє біле декількох мільйонів зірок.

Слабкий полиск напівпрозорого білого відбився від одного з боків корабля, і він знову поплив назад, у поцяцьковану зорями чорноту. Джим відчув бажання мати поряд Наомі, аби вони вдвох дивились на однакове видиво, що було неймовірним аж до фізичного болю.

- Я вже й забув, як тут, ззовні, красиво, - натомість сказав він їй на приватному каналі.

- Ти там розмріявся а роботу за тебе хай хтось інший робить? – відповіла вона.

- Ага. Зірок з планетами більше за тих, які без планет. Мільярди світів. По останнім оцінкам п’ятсот мільйонів планет можуть бути в придатній для життя зоні. Як думаєш, наші пра-правнуки побачать хоч одну з них?

- Наші правнуки?

- Коли це закінчиться.

- На додачу, - докинула жінка, як мінімум одна з цих планет має хазяїв протомолекули. Нам варт її оминути.

- Щиро? Саме її я і хотів би побачити. Хто цю штуку створив? Навіщо? Я б хотів мати змогу запитати. Вони, як мінімум мають спільний з нами потяг знайти і зайняти кожний, придатний для життя куток. У нас може бути більше спільного, аніж ми вважаємо.

- На додачу вони вбили усіх, хто там жив до цього.

Джим засопів: - ми робимо те саме, відколи винайшли лук і стріли. Вони просто вправні в цьому аж до переляку.

- Ти вже знайшов наступну дірку? – запитав Амос на загальному каналі, голосом небажаного гостя. Капітан відвів погляд від зірок і повернувся до металу під ногами. Використовуючи схему пошкоджень на екрані шолому, на наступну пробоїну він витратив лише пів секунди.

- Так-так, прямо тут, - сказав він, і механік з каноніром почали рухатися в його бік.

- Кеп, - озвався пілот з кокпіту, - капітан тогово марсіянського крейсеру шукає би побалакати з тобов.

- Давай його сюди.

- Капітане Голдене?

- На прийманні. Кажіть.

- Це капітан Річард Цзен з борту «Кідонії», КРФМ. Пробачте, у нас не було змоги поспілкуватися раніше. Я давав раду контролю пошкоджень і організовував порятунок і відновлення суден.

- Розумію, капітане, - Джим намагався знову помітити «Кідонію» але не зміг, - я сам тут ззовні латки ставлю власноруч. Я бачив як ви, хлопці, пронеслися тут хвилину тому.

- Мій старпом казав що ви бажали зі мною поговорити.

- Так. Від свого імені щиро дякую їй за всю допомогу, яку нам було надано, - відповів Джим, - Слухайте, у цій сутичці ми геть спустошили наш склад. Випустили чотирнадцять торпед і майже половину набоїв до ГТЗ. Позаяк ми типу марсіянський корабель, я подумав мо’ ви маєте набої які підійдуть нашим системам.

- Звісно, - капітан Цзен відповів без коливання, - я відправлю до вас крейсер «Саллі райд» з набоями.

- Еее.. – Голден був шокований миттєвою угодою. Він був готовий до довгих торгів, - дякую.

- Я перешлю вам резюме мого офіцера розвідки щодо перебігу бою. Вам буде цікаво подивитися. Але, якщо коротко, щодо першого знищеного, того який відкрив діру у екрані захисту оонівців і скінчив бій? Це ваша робота. Їй-бо, їм не варто було до вас повертатися спинами.

- Хлопці, це ваших рук справа, - з посміхом відповів Джим, - за постріл відповідав сержант-комендор морської піхоти Марсу.

Запала тиша, потім Цзен мовив, - коли це закінчиться, я б хотів поставити вам могорич і послухати про те, як звільнений з безчестю флотський офіцер ООН дійшов до того що літає на вкраденому торпедоносці КРФМ, маючи в команді марсіянських військових і вищого чиновника ООН на борту.

- Це з біса цікава історія, - відповів Голден, - до речі, якщо вже про марсіян зайшла мова, я б волів зробити одному з своїх подарунок. Ви маєте підрозділ морпіхів на «Кідонії» ?

- Так, а до чого ви запитуєте?

- Маєте розвідників у групі?

- Так, але знову-таки, чому ви цікавитесь?

- Тож повинні мати деякі припаси, які мені дуже потрібні.

Він описав Цзену те що йому потрібно, і той відповів:

- Я завантажу на «Райд» все що вам стане у нагоді.

 

Схоже що «Саллі Райд» з флоту КРФМ пройшла через бій без жодної подряпини. Коли він підійшов до «Росінанта», його темний борт виглядав таким же гладеньким і незаплямований як басейн з чорною водою. Після того як Алекс і пілот «Райду» ідеально співпалали курсами, великий люк у його борті відкрився, випускаючи назовні приглушене червоне аварійне світло. Вилетіли дві магнітні кішки, з’єднавши кораблі десятиметровим тросом.

- Говорить лейтенант Грейвс, - почувся дівочий голос, - приготуйтесь до прийому вашого замовлення.

Лейтенант Грейвс звучала так, немов була у старших класах школи, але Голден відповів:

- Починаймо. Ми готові до прийому, - і перемкнувшись на канал Наомі додав, - відкрий люк, нам нові рибини везуть.

 

В декількох метрах від того місця де він стояв, чималий люк, який зазвичай зливався з корпусом, відкрився у провалі шириною метер і довжиною вісім. Стала помітною складна на вигляд система рейок і шестерень. В низу містилися останні три торпеди класу корабель-корабель.

- Тут сім, - Голден вказав на відкриту шахту, - і сім з іншого борту.

- Прийнято, - відрапортувала Грейс. Довгі, вузькі плазмові торпеди білого кольору з’явилися перед відкритим люком «Росі», з моряками у реактивних ранцях, які їх супроводжували. З ніжними подмухами стиснутого нітрогену, вони повели торпеду вздовж двох направляючих до «Росі», потім за допомогою штучних м’язів костюму Дрейпер, торпеду було направлено до верхньої частини шахти.

- Перша на позиці, - доповіла Боббі.

- Ясно, - відповіла Наомі і через секунду моторизовані направляючі ожили, і ухопивши торпеду ввели її в обойму.

Джим зиркнув на оцінку часу що лишався. Переміщення і завантаження усіх чотирнадцяти торпед займе години:

- Амосе, де ти є?

- Закінчую з останньою латкою тут, в машині, - відповів механік, - тобі щось потрібно?

- Коли закінчиш, прихопи декілька реактивних ранців, ми з тобою злітаємо за іншими припасами. Там має бути три контейнери

1 ... 120 121 122 ... 150
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна Калібана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війна Калібана"