Читати книжки он-лайн » Війна Калібана

Читати книгу - "Війна Калібана"

144
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 121 122 123 ... 150
Перейти на сторінку:
куль до ГТЗ і інші дрібнички.

- Я вже закінчив. Наомі, відкрий будь ласочка люк вантажного для мене.

Джим спостерігав як Боббі і моряки з «Рейд» працюють. Вони встигли зарядити дві торпеди, аж тоді з’явився Амос з двома ранцями.

- Лейтенанте Грейвс, два члена екіпажу з «Росінанта» просять дозволу прибути на борт і забрати решту припасів.

- Дозволяю, «Росінант».

Набої до ГТЗ йшли у контейнерах по двадцять тисяч у кожному і при повній гравітації мали б важити добрячих півтони. При мікрогравітації двох кораблів, пара людей з реактивними ранцями могли перемістити однин, якщо дозволяв час, перезаряджаючи стиснутий азот після кожної ходки. По факту відсутності рятівного мека чи маленького службового шатлу, інших варіантів не було.

Кожен контейнер мав бути повільно проштовханий до корми «Росінанта» двадцяти секундними «залпами» з бертонового ранцю. Коли він долетить до корми де розташовано люк вантажного, Голден має зробити адекватне «постріл», аби зупинити вантаж. Щоразу він мав коротке, панічне видиво як його ранець чомусь відмовляє і він з набоями летить у відкритий простір, поки Бертон дивитися. Звісно, це було безглуздо, бо Амос легко хапав свіжий ранець і йшов на допомогу, або корабель міг здати назад, або «Райд» міг відправити рятівний шатл або мався ще чималий вибір варіантів швидкого порятунку.

Та люди не настільки довго жили і працювали у космосі аби примітивна частина мозку перестала волати «Я падаю. Я падатиму завжди».

Люди з крейсера закінчили підводити торпеди якраз тоді, коли Голден з Амосом закріпили останній контейнер у вантажному відсіку.

- Наомі, - викликав він старпома по відкритому каналу, - у нас все зелене?

- Звідси все здається у нормі. Всі нові торпеди говорять з «Росі» і доповідають оперативно.

- Шикарно. Я і Амос заходимо у вантажний шлюз. Давай, герметизуй палубу. Алексе, як тільки дозволить Наомі, повідом «Кідонію» що ми готові до швидкого кидка до Іо, на щиру радість капітана.

Поки команда готувалася до польоту на Іо, Голден і Амос роздягалися і складали обладунки у майстерні. Шість сірих дисків, по три на кожній переборці навпроти показували де пройшли кулі.

- А що в тому іншому ящику, який тобі дали марсіянці? – поцікавився Амос, скидаючи чималі магнітні черевики.

- Подарунок для Боббі, - відказав Голден, - давай не будемо розказувати, поки не вручимо, добре?

- Звісно, без проблем, кепе. Якщо це виявиться тузенем руж з довгими стеблами, я б не хотів бути поряд, коли це побачить Наомі. Ну і Алекс, звісно…

- Ніі, це значно практичніше за ружі, - почав було Голден, потім перемотав діалог у голові:

- Алекс? А до чого тут Алекс?

Бертон знизав руками, мов белтер, - я вважаю він міг дещо нагледіти нашу пишну морпіхиню.

- Ти жартуєш, - капітан не міг цього уявити. Він зовсім не вважав Боббі непривабливою. Абсолютно ні. Але вона на додачу була величезною і лячною. Та й Алекс був просто приємним, тихим хлопакою. Звісно, вони обоє були марсіянами і неважливо наскільки космополітичною була людина, було у цьому щось комфортне, якесь нагадування про дім.

Можливо стало досить лиш того, що вони були єдиними людьми з червоної планети на борту. На додачу пілот розміняв п’ятий десяток, спокійно собі лисів, і відносився до своєї закоханості з розсудливістю людини середніх літ. Сержант Дрейпер мала не більше тридцяти і була схожа на героїв коміксів, з м’язами поверх м’язів. Не маючи змоги зупинитись, він почав розбиратися, як вони одне одному пасуватимуть. Ніяк.

- Ого, - все що він зміг відповісти, - це взаємно?

- Не в курсі, - відказав механік з черговим знизанням, - сержантку так просто не розкусиш. Не думаю що вона йому завдасть навмисної шкоди. Не той, знаєш, аби ми могли б її спинити.

- Тебе теж вона лякає, еге?

- Дивись-но, - з посмішкою відповів Амос, - що стосується штовханини, я той, кого можна назвати талановитим аматором. Але цю жінку я добряче розгледів і в тому прикольному костюмі і без нього. Вона професіонал. Ми граємо у різні ігри.

На «Росінант» поверталося тяжіння. Алекс завів двигун, що означало початок їх польоту на Іо. Джим піднявся і дозволив суглобам призвичаїтись до почуття ваги. Він ляснув Амоса по спині і запитав:

- В тебе є повний магазин торпед і набоїв, за спиною три марсіянські бойові кораблі, одна старенька з дефіцитом чаю і марсіянський морпіх, яка може тебе загризти голими зубами. Що ти робитимеш?

- Ти мені скажи, капітане?

- Знайди когось іншого, з ким вони можуть побитися.

 

Розділ сорок п’ятий: Авасарала.

…Наскільки я розумію, сер, - казала Авасарала, - жереб уже кинуто. Ми вже маємо два ефективні працюючі напрями стратегії. Наразі стоїть питання в тому, як нам рухатись уперед. Поки що мені вдається стримувати інформацію від розповсюдження, але якщо це станеться ефект буде спустошливим. Відтоді як абсолютно точно стало зрозуміла здатність артефакту до комунікації, шанси ефективного використання у військовій сфері цих гібридів людини з протомолекулою є нікчемними. Якщо ми використаємо цю зброю, то створимо другу Венеру, будемо винні у геноциді і знімемо будь-які моральні аргументи проти використання зброї типу прискорених астероїдів вже проти самої Землі.

Я сподіваюсь, ви мене пробачите за мову, сер, але це був косяк з самого початку. Шкоду, що її завдано людській безпеці в прямому сенсі неможливо уявити. Той факт, що проекту протомолекули на Венері відомо про події в Йовіанській системі здається цілком очевидним. Ймовірним здається і те, що тутешній зразок володіє інформацією щодо деструкції «Арбоґаста». Казати що це робить нашу позицію ускладненою, це значить радикально недооцінити справу.

Якби це проходило через доречні канали, ми б у цій позиції не опинились. На даний час я зробила все що було в моїх силах, враховуючи мою ситуацію. Коаліція створена мною між Марсом, елементами Белту і легітимним урядом Землі готова до дії. Але Об’єднані Нації мають дистанціюватися від цього плану, невідкладно ізолювати і лишити повноважень фракцію уряду яка наробила цю купу собачого лайна. В черговий раз прошу пробачення за мову.

Я відіслала копії прикладеної інформації адміралам Саутеру та Ленікі а також моїй команді по проблемам Венери. Вони, звісно, нададуть вам будь-які відповіді, якщо я буду в недосяжності.

Мені дуже шкода, сер, що я поставила вас у таку ситуацію, аде ви маєте обрати сторону у цій ситуації. І швидко. Події тут розвертаються раптово. Якщо ви

1 ... 121 122 123 ... 150
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна Калібана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війна Калібана"