Читати книгу - "З часів неволі. Сосновка-7, Левко Григорович Лук'яненко"

історія могла б залишитися звичайним жартом, коли б це був хтось інший, а не Паньківський. Пан же Паньківський був до такої міри наповнений гордістю і почуттям своєї ваги, що жодна клітина його організму не залишилася байдужа до такої образи. Увесь місяць кожному українцеві в зоні він з глибочезним обуренням переповідав зухвалий вчинок Піруса, а позаяк люди схильні були обертати подію на жарт, то Паньківський сердився не тільки на Піруса, а й на інших, таких же легковажних людей.

У кінці 1965 року сьому зону розформували і мене з Пірусом направили у різні зони. Більше я з ним не зустрічався. Від друзів чув, що Пірус відбув 25 років ув’язнення, звільнився і поселився в Херсонській області.

3. Пірус-поет

Минуло тридцять років. Україна стала незалежною державою під — владою наших малоросів, хасидів та московської агентури. Ці, чужі для України елементи, вкупі з міжнародним єврейським капіталом настільки бояться відродження українського патріотичного духу, що не допускають розриву між так званою незалежною Україною і Україною-московською колонією. І свої політичні традиції бачать в колоніяльному минулому, а не в боротьбі проти імперії за національну свободу, тому для них сучасні герої — це герої СРСР, а не вояки Української повстанської армії.

Ганебне явище, через яке так хочеться вигукнути всім малоросам: опам’ятайтеся! У ваших жилах українська кров, і відмовляєтеся ви від духовної спадщини в сто разів багатшої за ту, перед якою ви стали на коліна. Тож не будьте сліпцями! І повернітеся душею до Василя Піруса та всіх славних лицарів вашої нації.

За цей час я написав Пірусові кілька листів.

Я не знав, що багатство його душі включало ще й таку рису, як любов до поезії. І не просто любов, а творення віршів. Того найкращим закінченням розповіді про Піруса буде додаток трьох документів:

1. Довідка Управління СБУ по Тернопільській області № П-25/7705 від 3 червня 2002 року про те, що в Україні під жовто-блакитним прапором і тризубом і на тринадцятому році незалежности продовжується стара антиукраїнська імперська політика — незалежна Україна визнає чинними вироки окупаційної адміністрації і для неї, як і для СРСР, Пірус — Злочинець!

2. Лист до автора книги:

“Доброго дня, Левку!”

Отримав лист та відповідь Іщенку. Досить фактів, дивно, де ж ти стілько дістав. То треба перерити архів. Коло мене біда. До року поламав два рази ногу, на милицях дибаю по хаті. З Торгаїв виїхав до свого села. Хочу вмерти тут, жінка не захотіла їхати. Думаю піти в дім перестарілих. Хотів добитися пільг, а вони мені прислали виписку “реабилитации не подлежит”. Займаюсь поезією, може здогоню Данте? А може нічого не вийде, бо моїй Беатріче 78 літ, а в таких роках від неї вже тхне, наче від ідей Володимира Ілліча. Просиш, щоб щось написати. Я те зроблю, але як вже пристроюсь у “райський” дім, а то в мене пенсія 75 гривень, тільки туди треба й іти. Написав Мирон Семчич і хоче мене взяти до себе, але я нікому не хочу заважати. Михайло Андрійчук пише, що забере мене в дім інвалідів, але я не хочу переїжджати у іншу область. Я на-кінець зрозумів, що старість, то є горе. Але, що вдієш. Мені вже 82 роки, ото й не знаю, як хто, але не радуюсь, бо вже не той зір, слух, нюх і т. д. Думаю, що нема інтересу родитись на світ. Що воно дає те життя? Хто його придумав? Кому воно потрібне?

Не знаю, чи розповідав я тобі, як був убитий. Нічого вже не чув, погасло світло у зіницях, тіло стало легке, як перо, ніякого болю. Не знаю, чи то біотоки покидають тіло, чи щось інше, але мені так стало мило, приємно, солодко, не знаю, як описати тобі, бо такої насолоди у житті не буває. Я таки вірю в силу, якої не можу зрозуміти і збагнути. Мені та небесна сила слала пророчі сни. Всі вони збулися навіть через 20 років. От мені снився сон, що я стояв серед поля і переді мною впало дві корони з людських черепів і на них скіфські написи. Через 20 літ за Торгаями я пізнав те місце. Тож може маєш знайомих геологів, скажи їм, що я можу показати те місце, поки живу. Вірю що там є багатства: або газ, або нафта, або золото, або щось інше. От і все на сьогодні. Всіх благ вам — Василь.

3. Вірш Піруса “На незабутній спогад нащадкам”.