Читати книгу - "Медлевінґери"

Щоправда, лише тоді, коли я отримаю натомість золотяра. Твої гноми мають привести його мені! До півночі. Якщо до того часу в мене не буде золотяра, то… — Він зробив паузу.

Торіл притиснув пальця до губ. Йоганнес зрозумів.

— І, до речі! — закричав Їделунґ. — Тоді не тільки твоїй матусі буде кінець, якщо хочеш знати! Тоді і від всіх тих гномів унизу під землею нічого не залишиться, це я обіцяю. Скажи це їм, тим, що там з тобою! Я висаджу всіх у повітря! Бабах!

— Де ви? — прошепотів Йоганнес. Тепер звук мотора був рівномірний і тихий.

— Я мусив відвезти твою матусю в надійне місце! — сказав Їделунґ. — Правда, моє серденько? А ти, малий лайнюче, навіть не намагайся вивідати, куди!

Йоганнес притиснув слухавку до вуха так міцно, що воно аж заболіло.

— Де вона? — закричав він. — Куди ви її завезли?

Їделунґ засміявся, і Йоганнесові по спині побігли мурашки.

— Без човна ти сюди не дістанешся! — Їделунґ перекрикував шум мотора. — А зараз я повернуся, щоб отримати цього Торіла. Щоб твоя мамуся не померла тут з голоду! І щоб я не був змушений висадити цілий край в повітря! Тож швидко організуй мені його, цього золотяра! Все ясно? Тоді до півночі!

І зв’язок перервався.

Ліна схопилася.

— Але ми маємо човен! — вигукнула вона.

49

— От гад! — прошепотів Йоганнес. Коли він клав слухавку, в нього тремтіли пальці. — Що ж нам тепер робити?

— Яка швидкість його човна? — запитала Ліна.

— П’ять вузлів! — відповів Йоганнес. — Хіба це важливо?

— Ми теж маємо човна! — знову крикнула Ліна. — Максимальна швидкість «Корделії-2» — сім вузлів! Ми попливемо за ним і заберемо Брітту!

— І де ми її заберемо, хотів би я знати? — сердито відказав Йоганнес. Він згорнувся клубочком на своєму ліжку. «Зроби це, Торіле! — хотілося сказати йому. — Врешті-решт, це твій батько винен у тому, що сталося! Іди до Їделунґа, і той відпустить Брітту і залишить край в спокої!» Але водночас йому стало соромно за такі думки. Адже Торіл не відповідає за вчинки свого батька! Має бути інший вихід.

— Саме так! — вигукнула Моа, кружляючи на небезпечній швидкості над головами. — Саме так ви і зробите! Ви попливете човном і звільните матір, а ми зачекаємо на Каїна! І схопимо його, коли він прийде по Торіла! А що полонена буде у вас, то він не зможе нас нею шантажувати і — Happy End! — Вона так сильно била себе на льоту в груди кулаками, що ледь не впала.

— Ти маєш човен? — запитав Ведур. — Який може плавати? Без вітрил?

Ліна кивнула.

— Ми не можемо бути певні, що він відпустить твою матір, коли отримає Торіла, Йоганнесе! — промовив Ведур. — І що він потім не знищить наш край. Бо яка йому з нього користь, коли він заволодіє Торілом? У нього не буде причин співчувати нам, медлевінґерам. Тому вам треба знайти полонену й привезти її назад.

— Але якщо ви її не знайдете, — тихо озвався Торіл, — я піду до нього. Я ж задля нього і вийшов нагору, пам’ятаєте? Бо хотів здатися йому взамін на Антака, Ведура, Нісса і Моа. Якщо нам не вдасться визволити твою матір інакше і врятувати край, то я піду.

Антак зітхнув, але Торіл навіть не глянув на нього.

— Але ми не знаємо, де він сховав Брітту! — закричав Йоганнес. — Ми ж не можемо так просто поїхати, не знаючи, де шукати!

— Дурню! — сказала Ліна, тягнучи його до дверей. — Поквапся!

— Куди, до дідька, ти хочеш?.. — пручався Йоганнес.

— Я тобі потім поясню! — крикнула Ліна.

Вони були вже майже на сходах, коли до них підлетіла Моа.

— Візьміть з собою розмовну машину! — сказала вона, простягаючи Йоганнесові його мобілку. — Ось, прошу! І дайте нам знати.

Так швидко від дому до «Корделії» Йоганнес ще ніколи не добігав. Вони відв’язали канат, стрибнули на баркас, і не встиг Йоганнес підійти до штурвалу, як Ліна вже повернула ключ запалювання.

— Ліно! — перелякано скрикнув Йоганнес. — Ти взагалі коли-небудь таке робила?

Мотор завівся, і Ліна повільно посунула важіль уперед.

— Все буде добре! — сказала вона крізь зціплені зуби. — Помовчи секунду!

«Корделія» сантиметр за сантиметром віддалялася від пристані, і Ліна напружено дивилася крізь носову шибу, лівою рукою обхопивши штурвал, а правою керуючи важелем. Обережним маневром вона вивела баркас із вузької прогалини між човнами. Коли вони вийшли на Митний канал, дівчина зітхнула з полегкістю.

— Уффф! — сказала Ліна. — Сама я ще ніколи не відчалювала! Суперскладний маневр! Те, що буде зараз, байка! —