Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Джен? О, Боже.

Він піднявся й обійняв сестру, вона не відчувала його дотиків. Полегшення, що вона знову бачить брата, накривало її безмовною радістю і вона відчувала, що ось–ось заплаче.

–Ходім, швидше.– сказала вона.

 –Ні, врятуйте мого друга зараз, прошу вас. – взмолився Кріс.

Королева звільнила хлопця.

–Дякую, Крісе, – сказав хлопець.

 –Нема за що, друже.

Ельгорт піднявся, він був трохи нижчий за Кріса, вклонився Вайолет.

–Ваша Величносте.

–Швидше Ваша Величносте. – відповіла Королева, зробивши реверанс.

–Джен, це Ельгорт, якби не він, я б помер навіть у цьому стані.

 –Ельга страшенно сумує за тобою. – відповіла Дженніфер.

Ельгорт просяяв.

–З нею все гаразд?

–Так... все гаразд.

Дженніфер замислилася, за винятком того, що Ельга прирекла на безпам'ятство з дюжину магів, і з її допомогою відправила в минуле Містифікатора... з нею... все гаразд.

–Ходімо. Потрібно возз'єднатися з тілами. – відповів Ельгорт.

–Ви йдіть у реабілітаційну, а я поки що звільню ув'язнених. – сказала Вайолет.

–Сюди.– сказав Ельгорт.

Вони увійшли у вантажний ліфт і проїхалися до підвалу. Там, у світлі денних ламп, у кілька рядів, починаючи зі стелі, на ширяючих кушетках лежали тіла, до них були підключені дроти.

–Як моє тіло опинилось тут?– не розумів Ельгорт.

–Яка різниця? Швидше, треба зайняти тіла.– сказала Дженніфер.

–Боюся вам це не вдасться. – сказала друга сирена, вона прогулювалася між рядів крісел.– Ви занадто довго були далеко від своїх тіл. – сказала сирена.– Боюся, ваша доля стати фантомами цього місця, як Ліам.

–Тобі не провести нас знову.– хмикнув Ельгорт.

–О, справді? – сирена розсміялася і торкнулася ближньої кушетки, судячи з кольору волосся на голові пацієнта, обличчя якого Дженніфер не бачила, це був Ельгорт, сирена висмикнула дріт, що подавав повітря до легень. Варто було їй смикнути його, як Ельгорт упав, задихаючись.

–У вас ще є примарний зв'язок з тілом, однак його недостатньо, щоб повернутись до життя.

–Припини! – заревів Кріс, піднявши Ельгорта.

–Як думаєш, скільки тіло протягне без повітря? – запитала сирена.

–Відпусти його! Зараз же! – кричала Дженніфер, хапаючи Ельгорта за плече.

–А то що?

Кріс затремтів і, дивлячись на сирену, заговорив низьким голосом:

–Ти поплатишся за скоєне і приймеш помсту самої долі... – його очі засяяли сліпуче блакитним світлом, він, не припиняючи, дивився на сирену і та закричала, коли на її тілі залишився опік.

 Дженніфер помітила, що Ельгорт перестав задихатися. Він просто лежав без свідомості.

–Ненавиджу магів! – вона стогнала від болю. – Що ж, як так... – вона висмикнула катетер і з легень Кріса, і він теж упав, задихаючись.

Дженніфер впала біля брата, хапаючи його за руки.

–Крісе, тримайся, чуєш? – кричала вона.

–Зрозумійте, що навіть якби я цього не зробила, ви б не повернулися у свої тіла. Фантоми безсмертні, а тіла ваші порожні для вас і закриті. Ви не зумієте знову стати людьми. Такі закони Мавзолею Душ.

–Та що ти кажеш?!– сказала Королева Вайолет, за її спиною стояла добра сотня пацієнтів. Вони кинулися на сирену. Та з криком кинулася бігти, але Вайолет скувала її фіолетовим туманом.

Сирена кричала. Королева відокремила душу сестри, і її тіло мляво впало.

–Ні! Ні. Тільки не мене, сестро! – благала сирена. – Ні. Це Фібі, сестро! Я все робила, як вона сказала. Тільки не треба мене, поверни мені тіло, будь ласка!

– Ви згубили стількох людей. –переживала Вайолет.– Скільки з них залишаться фантомами? Скільки тіл ви знищили? Ви гідні такої ж долі, яку надали їм.

Сирена–фантом випарувалася, а тіло її лежало на підлозі.

–Я постараюся повернути вам ваші тіла... – повернулася до Дженніфер, Кріса й Ельгорта королева. – Але спершу, я подарую його тому, хто надто довго чекав. Ліаме?

Вовк підійшов до королеви.

–Живи щасливо, будь здоровим. Ти – Захисник, приставлений до Дженніфер від народження. Не залишай її, виконуй священний обов'язок мага. –вона поцілувала вовка в лоб. Він засяяв сліпучо–жовтим світлом і перед ними виник Ліам. Він відрізнявся від усіх їх, бо не був прозорим. Ліам знову був у плоті.

–Моя королево. Дякую.– він міцно обійняв Вайолет.

–То, ти начебто кастодіан? – уточнила Дженніфер.

–Не зовсім. Кастодіани це магічні тварини, вони не здатні перетворюватися на людиноподібних істот. Я захищу тебе за потреби і знайду тебе, де б ти не була.