Читати книгу - "Гра престолів"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Тиріон здригнувся від страшної підозри. Може, деривовк і лев — не єдині звірі в лісі, і якщо це правда, хтось використовує його, як маріонетку. А Тиріон Ланістер терпіти не міг, щоб його використовували.
Слід вибиратися звідси, і то швидко. Шанси здолати Морда мізерні, якщо не нульові, й ніхто найближчим часом не планує таємно передати йому мотузку завдовжки шістсот футів, тож доведеться пробивати собі дорогу до свободи словом. Рот завів його в цю камеру, рот, чорт забирай, хай і виводить.
Тиріон зіп’явся на ноги, стараючись не хвилюватися через похилу підлогу, яка ледь-ледь помітно опускалася до краю. Погрюкав кулаком У двері.
— Морде! — крикнув він.— Тюремнику! Морде, йди сюди!
Горлати й тарабанити довелося щонайменше хвилин десять, поки нарешті не долинули кроки. Тиріон устиг відступити за мить до того, як двері розчахнулися, гупнувши об стіну.
— Шумиш,— прогуркотів Морд; очі його налилися кров’ю. З м’ясистої руки звисала широка й груба шкіряна смужка, намотана на кулак.
«Ніколи не можна показувати, що ти боїшся»,— нагадав собі Тиріон.
— Розбагатіти хочеш? — запитав він.
Морд ляснув його. Замахнувся ременем зліва, ліниво, влучивши Тиріону в передпліччя. Від удару той заточився й від болю зціпив зуби.
— Пащека, карлик,— застеріг його Морд.
— Золото,— мовив Тиріон, силкуючись усміхнутися.— У Кичері Кастерлі повно золота... А-а-ах!
Цього разу Морд замахнувся справа і вклав у удар більше сили, аж ремінь ляснув і стрибнув, влучивши Тиріону в ребра й поваливши навколішки; Тиріон застогнав, але змусив себе глянути вгору на свого наглядача.
— «Багатий як Ланістери»,— прохрипів він.— Чув таку приказку, Морде?..
Морд загарчав. Свиснувши в повітрі, ремінь влучив Тиріону просто в обличчя. Біль був такий пекучий, що Тиріон навіть не пам’ятав, як упав, та коли знову розплющив очі, уже лежав на підлозі камери. У вусі дзвеніло, а в роті набігло повно крові. Він пошукав, на що зіпертися, аби підвестися, але пальці намацали... порожнечу. Тиріон відсмикнув руку, мовби обпікся, і постарався не дихати. Він упав просто на край, за кілька дюймів од блакиті.
— Що скажеш? — запитав Морд. Тримаючи ремінь обома кулаками, він різко його розтягнув. Від виляску Тиріон аж підстрибнув. Тюремник зареготів.
«Він не штовхне мене,— відчайдушно переконував себе Тиріон, плазуючи геть від краю.— Кетлін Старк я потрібен живий, він не наважиться мене вбити». Зворотом долоні витерши з вуст кров, він вишкірився й мовив:
— Добрячий удар, Морде.
Тюремник примружився, міркуючи, чи не глузують з нього.
— Такий силач, як ти, мені би придався.
Ремінь метнувся до нього, але цього разу Тиріон примудрився ухилитися. Ремінь тільки чиркнув його по плечу, не більше.
— Золото,— повторив Тиріон, відповзаючи задки, мов рак,— більше золота, ніж тут ти за все життя заробиш. Досить, щоб купити землю, жінок, коней... станеш лордом. Лордом Мордом,— відхаркнувши кров, Тиріон сплюнув у небо.
— Нема золота,— сказав Морд.
«Він слухає!» — подумав Тиріон.
— Коли мене схопили, гаманець у мене забрали, але ж золото й досі моє. Кетлін Старк, може, й здатна полонити людину, але ніколи не опуститься до грабунку. Це ж заплямує її честь. Допоможи мені, і все золото буде твоє.
Мордів ремінь лизнув Тиріона — впівсерця, нерішуче, повільно й презирливо. Спіймавши його, Тиріон затис кінець у кулаці.
— Ніякого ризику для тебе. Просто передаси повідомлення.
Тюремник висмикнув ремінь з Тиріонових рук.
— Повідомлення,— сказав він так, мовби ніколи в житті не чув цього слова. І нахмурився, аж чоло прорізали глибокі зморшки.
— Ти чув мене, лорде. Просто передай мої слова своїй господині. Скажи їй...
«Що? Що змусить Лайсу Арин поступитися?» Зненацька на Тиріона Ланістера зійшло натхнення.
— ...скажи їй, що я хочу зізнатися в злочинах.
Морд підніс руку, і Тиріон приготувався до нового удару, але тюремник завагався. В очах його боролися підозра й корисливість. Він хотів отримати золото, але боявся ошуку: з нього видно було, що ошукували його в житті чимало.
— Брехня,— похмуро пробурмотів він.— Карлик дурить мене.
— Я напишу розписку,— пообіцяв Тиріон.
Є неграмотні, які письмо зневажають, а є такі, що виявляють забобонну пошану до писаного слова, мов то якісь чари. На щастя, Морд належав до других. Тюремник опустив ремінь.
— Пиши золото. Багато золота.
— Дуже багато золота,— запевнив його Тиріон.— Гаманець — то так, для примани, друже. У брата мого лати зі щирого золота.
По правді сказати, у Джеймі обладунки були зроблені з золоченої криці, але цей бовдур від справжнього золота їх би в житті не відрізнив.
Морд замислено м’яв ремінь, але врешті-решт здався і пішов по чорнило й папір. Коли розписка була готова, наглядач підозріло нахмурився.
— А тепер перекажи моє повідомлення,— нагадав йому Тиріон.
Коли пізно вночі по нього прийшли, Тиріон тремтів уві сні. Морд відчинив двері, але не зронив ні слова. Сер Вардис Іген збудив Тиріона, штурхнувши носаком чобота.
— Підйом, Куцю. Міледі воліє вас бачити.
Тручи заспані очі, Тиріон удавано скривився.
— Хто б сумнівався, от тільки з чого ви взяли, що я волію бачити її?
Сер Вардис нахмурився. Тиріон добре пам’ятав його ще з тих часів, коли той служив капітаном варти правиці на Королівському Причалі. Просте квадратне обличчя, сиве волосся, кремезна статура й повна відсутність почуття гумору.
— Ваші бажання не обходять мене. Підйом, або вас винесуть звідси.
Тиріон незграбно зіп’явся на ноги.
— Холодна нічка,— недбало зронив він,— а у високій залі гуляють протяги. Не хочу застудитися. Морде, якщо твоя ласка, принеси мені мій плащ.
Тюремник нахмурився, і на тупому обличчі проступила підозра.
— Мій плащ,— повторив Тиріон.— Шкуру тінь-кота, яку ти забрав на зберігання. Пригадуєш?
— Принеси йому клятий плащ,— звелів сер Вардис.
Морд не наважився бурчати. Кинувши на Тиріона погляд, у якому читалася обіцянка скорої відплати, він пішов по шкуру. Коли плащ застібнувся у в’язня на шиї, Тиріон посміхнувся.
— Дуже дякую. Згадуватиму тебе щораз, коли вдягатиму його,— закинувши полу довгого хутряного плаща на праве плече, Тиріон уперше за багато днів відчув тепло.— Ведіть, пане Вардисе.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гра престолів», після закриття браузера.