Читати книгу - "Хочу бути твоєю, Лаванда Різ"

— Добре, домовилися, мир. Удачі на діловій зустрічі, — видихнувши, намагаюся викрутитися з його хватки, тому що він продовжує тримати мене за плечі і цей дотик будить у мені дивні подвійні відчуття: самозбереження та лякаюче мене бажання його дотиків.

— Якось ти швидко погодилася. Гаразд, я поспішаю. Сніданок на кухні, сьогодні запишу тебе до лікаря і якщо до вечора ти мені пробачиш, може, погуляємо, покажу тобі мої улюблені місця. Добре? — На його запитання я мовчки киваю зі згодою, але йому цього виявилося замало, він чогось ще й цілує мене в щоку. — От і чудово!

Через десять хвилин Максим пішов, я чула, як грюкнули вхідні двері, але моє серце заспокоїлося не одразу. Краще б він поселив мене на якійсь орендованій квартирі, бо я не розумію, що сьогодні таке було і до чого це може призвести.

На столі у пластикових контейнерах варені яйця, сир, тости з авокадо, сік, кава. Помічаю, що він таки злопав два оладки, вирішую його пробачити і спокійно снідаю.

І тільки-но я підводжуся з-за столу — домофон починає противно пілікати. А Максим мене не попереджав, що до мене можуть прийти гості.

— Слухаю, — натискаю на зелену кнопку.

— Відчиняй двері, крихітко, — лунає в динаміці голос Дем'яна.