Читати книгу - "Кохана злюка. Попелюшка 2, Лада Астра"

- Заспівай мені,- раптом перебив мене принц.

     Мої очі мимоволі полізли на лоба 

- Жартую,- засміявся мій мучитель і потім серйозно так,- заспіваєш наступного разу. Сьогодні ж у тебе вихідний.

- Ваша Світлосте чи не могли б Ви мені пояснити, що відбувається? - не витримала я. А про себе повторювала: " грубити принцу не можна, грубити принцу не можна, Ліна ти все ще хочеш жити, будь ввічливою"

- Поясню, звісно ж поясню. Чаю не бажаєш? Тут у вас його всі люблять.

- Я не люблю

- О, так я не один такий. А каву ти коли небудь куштувала? - що за світську бесіду він затіяв? Я нічого так і не розуміла та не відповідати не мала права 

- Не куштувала.

- Треба тебе пригостити.  Але тут не вміють її нормально готувати. Міжіншим, ти знаєш Ангеліно, що в тебе дуже рухлива міміка обличчя. Наприклад зараз ти намагаєшся приховати своє невдоволення,- чітко пимітив принц, не зводячи з мене очей, - що? Не подобається тобі моя компанія? Лякаю я тебе? Ну нічого, з часом звикнеш. Тепер ти повністю в моєму розпорядженні, злюка.

- Це неможливо, я ж не річ, щоб мною розпоряджатися. Я несу своє покарання, але я вільна людина,- холодно чекання слова сказала я.

- Вільна, вільна, не заводся дарма. Будеш всього лише моєю особистою помічницею. Кореспонденцію там розібрати, доручення виконати, пісню для настрою заспівати, не більше. Не думай нічого там собі такого. Бо зараз нафантазуєш лишнього.   

- Не думаю що підійду вам…

- Тобі в кухні більше подобається?

- Ні, але…

- От і добре. Я кажу що підійдеш. Значить підійдеш. Крапка. Кімнату тобі виділили на цьому ж поверсі. Я розпорядився. Бо поки ти зі свого сарайчику добіжиш, я і забуду що хотів. Далі. Тут я пробуду місяць, ну може трохи більше. Всього місяць, Ангеліна, потерпиш мене і будеш вільна. Гляди і місце в канцелярії тобі підберуть, якщо будеш старанно виконувати мої доручення. Я з дядьком домовився,- більш по суті заговорив принц. І от чим більше він говорив тим швидше мені хотілося втекти звідси. Якесь іраціональне бажання заволоділо мною.

- Навіщо я Вам, чому допомагаєте мені? Повірте, я повністю заслужила своє покарання, - от ніяк не вірила я в таку благодійність. Життя мене вже навчило, що за все, рано чи пізно, доведеться платити. 

- Допомагаю? Хто сказав тобі таку дурницю?  Я просто роблю все для свого комфорту, не більше. Мій особистий слуга захворів, тому мені дійсно потрібна помічниця. І ти ідеально підходиш для такої ролі. Де я, скажи мені, тут знайду ще одну таку освічену людину як ти? Ну а після мого від'їзду… Вважай це невеличким бонусом від мене за хорошу роботу. Ти ж будеш сумлінно трудитись, Ангеліна? 

- Хочу знати чи є в мене вибір? - не думала, що скажу таке, але верещання Фроськи чомусь зараз здавались більш безпечнішими ніж обіцяні принцом прекрасні    перспективи майбутнього. 

- Який ще вибір? Про що ти взагалі ? Це наказ короля, - якось зверхнє відповіли мені. Ну воно і зрозуміло, він же думав що я йому тут руки буду цілувати за таку чудову можливість вибратись з тої ями, в якій опинилась. А я носа кручу. Сама не знаю що зі мною. 

- Зрозуміла. Коли я повинна починати? - приречено запитала я.

   Принц піднявся з за столу, де вальяжно сидів весь цей час, відверто роздивляючись мене і підійшов до вікна, розвернувшись до мене спиною. Я помітно видихнула. Здається я нормально і не дихала до цих пір. А все через його очі, що ніби під шкіру забираються. Та він не просто дивний, він небезпечний. Для мене…

- Почнеш після своїх вихідних і придбай собі все необхідне для роботи, - сказав Рональд і поставив переді мною мішечок, думаю з грошима. Я одразу ж відкрила його і мало не впала з місця. Та там був цілий скарб не менше.

- Що саме мені треба придбати?- вирішила уточнити я. Рональд же сперся на свій стіл і таким чином його очі опинились на рівні з моїми з дистанцією, ну може в долоню. Якщо я не здохла тут від тяжкої роботи то я точно відкину копита від нервової перенапруги.

- Все що потрібно, Ангеліна, - проникливо прошептав принц. Навіщо шептати, навіщо ось так шептати, - купи собі декілька суконь для початку і заміни вже це старе ганчір'я, що ти носиш. Воно тобі геть не  личить.