Читати книгу - "Покохай мене, Стефанія Лін"

— Погано? 

Киваю.

— Ти їла? 

Хитаю головою.

— Взагалі? Марину послухала? 

Знову киваю.

Марк сичить лайливі слова й каже слідувати за ним. Виходимо з залу, у коридорі йдемо прямо, а потім опиняємося у туалетній кімнаті.  Шлунок ледве витримує. Одразу кидаюся до кабінки й блюю. Тіло здається раніше за мозок. Тремтить, ламає кожну кістку. Шлунок вогнем пече й ріже.

— Додому поїдеш, — наказ лунає з-за дверей. — Олег відвезе. — безапеляційно, твердо, щоб навіть не пручалася. — Знав, що ідея погана. — тихіше лунає. Мабуть, Данте гадав, не почую.