Читати книгу - "Мелодія нашої осені, Тая Стрельцова"

Вже за сорок хвилин Марк був у неї біля гуртожитку з велетенським букетом хризантем.

— Марк! Що сталось? — вискочила з гуртожитку, щойно він написав, що приїхав.

— Яна, на вулиці не літо! — миттю зняв куртку і накинув їй на плечі.

Спішила. Вибігла в самому спортивному костюмі.

— У тебе все добре? Ти написав, що ми не побачимось, і от тепер приїхав несподівано… — говорила схвильовано.

Він з таким теплом подивився на неї, а потім схопив у обійми, притиснув до себе і прошептав:

— Пробач.

— За що? — глянула здивовано.

— Написав, не подумавши, — посміхнувся і поцілував її.

Відступив на крок, відкрив задні двері й дістав букет.

— Це тобі.

— Вау! Яка краса! Дякую!

Марк знову обняв її і цього разу поцілував.

— Я дуже скучив, — сказав прямо в її губи.

— Я теж, — посміхнулась.

— У тебе на сьогодні ніяких справ?

— Ні.

— Чудово! Є пропозиція. Давай проведемо вечір у затишній домашній обстановці? Їдьмо до мене? Замовимо вечерю, поговоримо…

— Добре, — кивнула. — Я тільки букет швиденько поставлю у воду і переодягнусь.