Читати книгу - "Для тебе, Ірен Вастро"

Розділ 7

Здається земля йде з-під моїх ніг, коли мене цілує мій бос. Я відчуваю, що маю відштовхнути його, але навпаки обнімаю міцніше.  Нарешті нам не вистачає повітря і поцілунок закінчується.

-Це було неймовірно. – сказав Мирослав.

-Так.- сказала я червоніючи.

-Не шкодуєш про поцілунок?- питає все ще не відпускаючи з обіймів.

-Ні. Але… Твоя дівчина…- кажу я.

-Мені б дуже  хотілося, щоб ти нею стала. А щодо моєї колишньої, то вона  обрала карєру  за кордоном і виявляється мене зовсім не кохала.- каже він сумно.

-А ти? Ти її ще кохаєш?- питаю з завмиранням серця.

-Ти знаєш, коли цілував тебе, то зрозумів на сто відсотків, що ніколи нікого так не кохав як тебе. За весь цей час, що ми були поряд з тобою я розумів, що не зможу без тебе. А ще  мені дуже хочеться робити приємно для тебе. Ось тому я купив ці квіти – такі ж прекрасні, як і ти.- каже Мирослав.

-Дякую, вони справді дуже гарні.- кажу я.

-Та ні, ти набагато гарніше. Пробач я трохи випив з партнерами на зустрічі. Але всі мої слова серйозні як ніколи. І завтра я хочу тебе запросити на перше побачення. Ти згодна?- питає мене.

-Звісно. А куди ми підемо?- питаю.

-Поїдемо. Поїдемо кататися на снігоходах.- каже з усмішкою.

-Нічого собі! Це дуже цікаво.- кажу я.

-Отож. Тому візьмемо в оренду снігові костюми і вперед!- каже бос.

-Гаразд. – кажу я.

-А зараз  мушу йти, а ти відпочивай, набирайся сил.- каже мені та цілує на прощання.

Зачиняю двері за чоловіком,  йду на кухню. Там вже розривається телефон. Дзвонить Діана. Ніби щось відчуває.

-Як ти там? Чого слухавку не береш?- питає стривожено.

-Та все добре. Гостя проводжала.- кажу я всміхаючись.

-Невже колишній приходив?- питає стривожено подруга.

-Ні. Твій брат з  букетом.- кажу я.

Чути як вона вищить від радості.

-І? Розказуй, а то я приїду особисто.- каже подруга.

Переказую їй нашу зустріч.

-Я ж говорила, що ви підходите одне одному, а ти не вірила. Мій брат закохався в мою кращу подругу! Що може бути краще!- вигукує Діана.

-Завтра у нас побачення.- кажу я.

-Клас! Брат не втрачає часу. Молодчина!- каже вона сміючись.

-А ти як?- питаю я.

-Зализала всі рани і живу далі.- каже сумно.

-Ти теж зустрінеш своє щастя.- кажу я.

-Мабуть. Колись це станеться.- каже з іронією.

Ми ще трохи обговорюємо події протягом дня і я лягаю відпочивати, де мені сниться Мирослав. Вранці прокидаюся від того, що пташка стукає мені в вікно. Відкриваю вікно та кидаю їй крихти хліба. Я іноді підгодовую її, коли маю час. Вдихнувши морозне повітря вмиваюся, приймаю душ і йду одягатися. Беру телефон, де купа повідомлень від Мирослава. Здається я телефон поставила на беззвучний.

-Надобраніч. Гарних снів.- це написав він ще вчора.

-Доброго ранку. Як спалося? Готова до побачення?- питає він і грайливий смайлик додає.

-Доброго ранку. Готова.- пишу я відповідь.

Через півгодини лунає дзвінок в двері. Йду відчиняти  і знову мене зустрічає букет квітів.

-Це для тебе. – каже Мирослав вручаючи букет та цілуючи в губи.

-Дякую.- кажу я, коли поціунок закінчується.

-Ну, що поїхали?- питає обіймаючи мене.

-Так.- погоджуюся я.

Коли ми приїхали на місце, то нас вже чекали снігоходи. Мирослав пояснив як ними користватися і ми поїхали по засніженому полю.

-Яка краса!- кажу я оглядаючи залите сонцем поле.

Сніг переливається на сонці і все це дуже гарно.

-Ти права. Краса.- каже він.

Зупиняємося і чоловік пропонує мені чай з цукерками.

-В тебе ось тут лишився шоколад.- каже  мій хлопець та цілує в куточок губ.

- А в тебе сніг на шапці.- кажу я і намагаюся струсити сніг, що падає на нас обох.

-От і вмилися.- каже всміхаючись Мирослав і тяне мене в найбільший сніговий  замет.

Обоє в снігу, але нам весело і ми сміємося. Такого гарного дня в мене ніколи не було. Втомлені, але щасливі повертаємося на базу.

-Дякую, за прекрасне побачення.- кажу я.

-Я пропоную сходити в кафе, з’їсти чогось смачненького.- каже він.

-Давай.- погоджуюся я, бо хочу ще трохи часу провести поряд з Мирославом.

Насолоджуємось гарною вечерею, а потім він мене проводжає додому.

-На добраніч. – кажу я.

-Солодких снів.- каже Мирослав і дуже ніжно та чуттєво мене цілує.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍