Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Глава 11: Звіт капітана Фредеріка

Ервін увійшов до кабінету капітана Фредеріка, не поспішаючи. Двері зачинилися з м'яким скрипом за його спиною, і він відразу відчув ту саму впевненість і порядок, що завжди панували в цьому приміщенні. 

Фредерік, його вірний капітан, стояв біля столу, схилившись над картами та військовими планами. Він різко підняв голову, коли Ервін увійшов. 

— Ваша величносте, — голос Фредеріка був спокійним і зібраним. Він завжди був чоловіком небагатослівним, але кожне його слово мало вагу. — Військо готове. Ми провели перевірку всіх підрозділів, воїни на місцях. Замок захищений із усіх боків, а загони, які чергують на підступах, посилено. Якщо Ле Досьє дійсно збереться з військом, він зіткнеться з найсильнішими оборонними позиціями. 

Ервін мовчки слухав, відчуваючи, як його задум поступово набирає сили. У тьмяному світлі його блакитні очі здавалися ще холоднішими. Але думка про те, що одного захисту буде замало, не полишала його. 

Фредерік зробив паузу, розуміючи, що король занурений у роздуми, але не міг втриматися від запитання, що вже давно назріло в його серці. 

— Ваша величносте, — почав капітан, дивлячись на Ервіна прямо, — я знаю тебе все своє життя. Ми не раз йшли з тобою в бій пліч-о-пліч. Але цього разу... дозволь мені висловитися. Якщо почнеться війна, ти підеш у бій сам, як завжди. Але чи не варто покластися на наших союзників? 

Ервін злегка підняв брову, але не сказав ні слова, даючи Фредеріку продовжити. 

— Родина Танатів і Беаульфів— наші давні союзники. Брати вогняних пустель, віддані нашому дому. Якщо ми звернемося до них за допомогою, вони не зволікатимуть. Їхня міць, об'єднана з нашою, дасть нам перевагу перед будь-яким ворогом. Їхня магія підкоряється вогню, наша – льоду. Якщо ці сили зійдуться, ніхто не встоїть перед нами. 

Ервін пильно подивився на свого капітана. Союз із родами Танатів і Беаульфами міг змінити хід війни, але це означало одне – він мав визнати, що не здатен виграти сам. Його гордість опиралася цьому. Він завжди бився сам. Завжди захищав своє королівство, не просячи допомоги. І тепер він мав звернутися до інших? 

– Але чи це війна, яку він міг виграти сам? 

Проте часи змінюються. І зараз було більше на кону, ніж просто війна. Це був його шлюб, його майбутнє королівство і доля Августи. 

— Я розгляну це, — нарешті промовив король, уникаючи категоричних відповідей. — Але поки що готуй військо і замок. Ми повинні бути готові зустріти ворога без будь-яких затримок. Якщо Ле Досьє справді піде проти мене, він сам побачить, яку силу має королівство холодних країв. 

Фредерік кивнув, задоволений тим, що його король принаймні вислухав його пропозицію. 

— Звичайно, ваша величносте. Я зроблю все необхідне. 

Ервін знову поглянув на карти, думаючи про майбутні битви і стратегії. Він знав, що наближається складний вибір, і він не міг більше діяти лише за власною гордістю. Можливо, настав час згадати про союзників?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍