Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Глава 12: Важке рішення

Глава 12: Важке рішення 

Ервін залишив кабінет Фредеріка з важким серцем. Хоча його війська були готові, а капітан завжди виконував свою роботу з максимальною відданістю, все більше відчувалося, що збройний конфлікт не можна вирішити лише силою. Союз із родинами Танатів і Беаульфами міг стати вирішальним, але це також означало показати свою вразливість перед іншими королівствами. 

І все ж, думка про Августу не покидала його. Вона була в цьому замку одна, і хоч на початку це було рішенням королівського протоколу, тепер вона стала частиною його долі. 

Коридори здавалися темнішими, ніж зазвичай. Смолоскипи кидали довгі тіні на стіни, мовби вогонь сам вагався, чи варто освітлювати його шлях. Коли він підійшов до дверей її покоїв, вітер зі скляних вікон торкнувся його обличчя. Прохолода, знайома, рідна… але щось у ній змінилося. Щось у ній змушувало його сумніватися і про те, що він повинен зробити для захисту королівства, і цієї дівчини. 

Ервін увійшов до кімнати, і його відразу огорнув незнайомий, легкий аромат. Це не був різкий запах спецій чи холодної свіжості північних земель, до яких він звик. Ні, цей аромат був теплим, ніжним, мов шепіт весняного ранку, і він розливався по його тілу, змушуючи серце битися сильніше. 

Він зупинився біля ліжка, відчуваючи, як щось у ньому змінюється. Йому знову захотілося бути поруч із нею. Не як король, не як володар Півночі, а просто як чоловік. Його дракон, який досі підкорявся його волі, несподівано прокинувся, змушуючи кров кипіти сильніше. 

Він стискав руки в кулаки, змушуючи себе дихати рівно. Йому ще ніколи в житті не було так важко контролювати власні емоції. Його тіло напружилося, і він відчув, як у ньому зростає щось некероване, щось, що він намагався стримати всі ці місяці. 

Але варто було йому поглянути на її обличчя – і напруга відступила. 

Августа спала, її обличчя здавалося таким спокійним, таким довірливим. Її темне волосся лежало хвилями на подушці, створюючи ідеальний контраст із білосніжною тканиною. Вона здавалася такою крихкою, такою далекою від усього, що відбувалося навколо. 

Ще кілька годин тому вона була окрасою свята, а тепер — майбутньою королевою, яка незабаром опиниться в центрі бурі. 

Ервін відчув, як щось тепле, незвичне розливається по його грудях. Це не було звичайне бажання, не було сліпою пристрастю чи жадобою. Це було щось глибше, чого він не міг пояснити. 

Його дракон всередині завмер, неначе сам був зачарований цим моментом. 

Ервін, обережно торкнувшись краю ковдри. Його холодні руки, які завжди відчували морозний дотик своєї землі, зараз вагалися. Він ніколи не відчував такого раніше. І це було більше, ніж просто відповідальність за королівство. 

Він дивився на неї кілька хвилин, поки думки про майбутню битву крутилися в його голові. Якщо її батько насправді виступить проти нього, не зупиняючись ні перед чим, Ервін буде змушений захищати себе і своє королівство з усією силою. Але чому йому так важливо було, щоб вона залишалася в безпеці? 

Навіть уві сні щось тривожило її. 
Її губи ледь ворухнулися, а брови на мить зійшлися. Вона щось прошепотіла, не розплющуючи очей, її дихання стало глибшим. Чи бачила вона сни? Чи відчувала те, що відчував він? 

Ервін торкнувся її руки, і цього разу вона ледь помітно здригнулася. 

Він знав, що повинен піти. Повинен дозволити їй відпочивати, повинен дати собі час прийти до тями. Але ноги не рухалися. 

Йому було добре тут, поряд із нею. 

Йому не хотілося залишати її навіть на мить. 

— Августа, — тихо промовив він ще раз торкнувся її руки. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍