Читати книгу - "Крила над Україною, Олег Микіч"

— "Ти правий, Матвію. Я повинна дозволити собі бути слабкою іноді. І я буду працювати над тим, щоб знаходити час для себе."

Тієї ночі вони мали чудову розмову. Вони ділилися своїми переживаннями, обговорювали свої спільні мрії та плани на майбутнє. І хоча Катерина відчувала, що їй треба працювати над своїм внутрішнім станом, вона також знала, що з Матвієм все буде добре, бо вони могли підтримувати один одного.

А Марко, який став старшим, бачив, як його батьки працюють над собою, над своїми стосунками і над тим, щоб бути кращими людьми для своєї родини. Він знав, що для нього це важливий урок — урок любові, підтримки і того, як важливо бути вірним своїм переконанням, але не забувати про тих, хто поруч.

---

 

 

 

 

 

 

Глава 23: Новий етап

 

Матвій прокидався рано, як завжди, і з першими променями сонця вирушав до храму. Він був впевнений у своєму покликанні, і хоча цей шлях був нелегким, він знав, що не може зупинятися. Кожен день приносив нові труднощі, але також і нові можливості для служіння людям.

Катерина вже була на ногах, готуючи сніданок, коли Матвій увійшов до кухні. Вона посміхнулася йому, і вони обмінялися ніжним поцілунком, як це часто робили вранці.

— "Як почався твій день?" — запитала Катерина.

— "Добре. Є багато роботи, але я відчуваю, що це важливо." — відповів Матвій, сідаючи за стіл.

— "Ми разом все подолаємо. Я бачу, як ти ростеш і змінюєшся. І це надихає мене," — сказала вона, дивлячись на нього з теплом і підтримкою.

— "Ти теж, Катю. Ти надихаєш мене. Без тебе я б не впорався. Ти моя сила," — відповів він з усмішкою.

 

Ті слова, хоч і прості, мали велику силу. Вони нагадували, що важливо не тільки служити людям, але й бути підтримкою для тих, хто тобі дорогий. Матвій відчував, що його шлях не лише духовний, але й сімейний. Це був шлях, який він проходив разом з Катериною, і кожен день він відчував, що разом вони здатні на багато.

Незабаром після сніданку Матвій вирушив до храму. Цього разу його чекала важлива проповідь, де він мав поділитися своїми переживаннями та досвідом із віруючими. Він добре знав, що ці слова будуть не просто навчанням, але й особистою історією, що могло надихнути інших на новий етап у їхньому житті.

Коли він прибув до храму, він побачив кілька знайомих облич, серед яких були ті, хто приходив до нього за порадами, а також нові люди, яких він ще не бачив. Це була велика відповідальність — не тільки говорити, але й діяти відповідно до того, що проповідував.

— "Сьогодні я хочу поділитися з вами дуже особистою історією. Це не просто слова на проповідь, це моє життя, мої переживання та моє покликання. Я завжди шукав шлях до Бога, і цей шлях не був легким, але я вірю, що саме він призвів мене до цього моменту."

 

Матвій розповідав про свою боротьбу з сумнівами, про моменти, коли йому здавалося, що все буде важко, і про свою родину, яка завжди була поруч. Він згадував, як Катерина підтримувала його, коли він був готовий опустити руки, і як їхній син, Марко, показував йому, що навіть у найскладніші моменти є світло.

— "Ми всі маємо свої труднощі, свої випробування, але важливо, щоб ми пам'ятали, що Бог завжди з нами. Він дає нам сили рухатися вперед, навіть коли шлях здається темним."

Ці слова справді знайшли відгук у серцях людей. Кілька з них підійшли до нього після проповіді, щоб подякувати за надихаючі слова та запитати поради щодо їхнього власного духовного шляху.

Матвій відчував, що кожен такий момент — це підтвердження того, що він на своєму місці. Він був вірний своєму покликанню і знав, що це його шлях, навіть якщо він відрізняється від того, як планували інші.

Коли він повернувся додому, Катерина та Марко зустріли його з радісними усмішками. Вони були його підтримкою, і це було найважливіше для нього.

— "Як пройшла проповідь?" — запитала Катерина.

 

— "Добре, але найголовніше, що я відчуваю, що я на своєму місці. Це не просто слова, це моє життя," — відповів Матвій, обіймаючи її.

Вони разом сіли за стіл, де вже був готовий обід, і, поділившись своїми думками, зрозуміли, що життя завжди дарує нові можливості, якщо ми готові до змін. Важливо тільки не боятися цих змін, а рухатися вперед, разом, з вірою та підтримкою близьких.

---

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Глава 24: Мрії та реальність

 

Час швидко летів. Матвій і Катерина все більше поглиблювалися в своє служіння і родинне життя. Проте, як і в кожного, в них були свої мрії та роздуми про майбутнє.