Читати книгу - "Дар для Яри, Марина Орєхова"

 Ага, дівчисько не промах. Швидко схопила удачу за яйця. Знаєш, я думаю, він погулював із нею і раніше. Якби ж ти могла сама собі поворожити...

Не можу я собі гадати, казала ж. А яка різниця тепер? Нехай він їде до свого Єлейська з ким хоче.

І то правда. Головне, що офіс тепер знову твій.

Так…

А що так невпевнено? Ти не рада чи що? Тепер салон належить тільки тобі! Знайдеш нового адміністратора. Сподіваюся, гаряченького хлопчика!

Я рада, але мені це вже й не потрібно якось... – ухильно відповіла я.

Що таке? Не розумію тебе ... Ти не хочеш більше гадати? – приголомшено випалила Рита і втупилася в мене шаленим поглядом.

Я думаю зробити паузу на якийсь час, – загадково посміхаючись, промовила я і втягнула губи.

Рита дивилася на мене, наче ми на допиті. Почала допитуватися, і я здалася... Не можу я щось від неї приховувати. До того ж Маргарита Володимирівна Звягінцева за обов'язком служби мала надзвичайний талант розколювати навіть найухильніших і незговірливих співрозмовників.

Загалом, ми з Льошею думаємо завести дитину… – напівпошепки зізналася я.

У Ритки трохи очі на лоба не полізли від такої новини.

Та ти що! І він не проти?

– Він сам запропонував. Нам добре вдвох, ми обоє хочемо сім'ю та дітей. А що чекати?

Ритка, сповнена емоцій, схопилася з-за столу і підбігла до мене обійматися.

Славко, я така щаслива за тебе!

Почекай радіти… От не люблю я заздалегідь…

Та годі! Ти заслужила на це щастя! Нікуди воно від тебе тепер не дінеться!

Ну все, все, заспокойся, я хоч і не забобонна, але не люблю заздалегідь радіти... Потім вічно щось йде навперейми.

Та облиш! Ця твоя невпевненість, звичайно, надає тобі шарму, як жінці, але настав час уже зав'язати! Тим більше якщо ти збираєшся ставати матір'ю, – повчала мене Рита. – А гадання кидати не смій. У жінки має бути заняття, крім домашньої рутини.

 Добре-добре! Не хвилюйся, не покину.