Читати книгу - "Вітер., Черкащенко Дарія"

- Тіса, - відгукнулася дівчина, з неприхованою цікавістю розглядаючи всіх, хто стояв перед нею.

- Що привело тебе в наш замок? - запитав Дірас.

- Я знаю, що цей замок особливе місце, - відповіла вона й уточнила: - Це правда?

- У якомусь сенсі так, якщо ти про те, що тут у безпеці живуть маги?

Дівчина злегка здригнулася на останньому слові, потім кивнула.

- Не варто боятися, тут справді раді таким, як ти. Проходь, зігрієшся, поїси й поговоримо, - Дірас жестом запросив дівчину йти за ним. Ввічливо пропустив її першою увійти до сторожки, потім провів до замку. Вдало зустрінутий дорогою слуга, одразу ж був навантажений дорученням, принести для гості вечерю і гарячий чай з легким частуванням для всіх інших. Ще розпорядився, щоб для дівчини приготували вільну кімнату на п'ятому поверсі, в тому крилі, де мешкають хлопчики.

- А нас ніхто не проганяє, - радісно повідомив Малий, звернувшись до мене подумки.

- Угу. Я теж думав, що Дірас нас попросить піти, адже він зазвичай один спілкується з новачками.

- Особливий випадок, для особливої гості, адже дівчинка сама прийшла,- Аїн усміхнувся.

Поки ми подумки спілкувались із Малим, ми встигли дійти до кабінету Діраса. Батька Тари на місці не було, ще б пак, час уже досить пізній, якби не ця пригода з несподіваною гостею, то я б зараз уже готувався до сну. Тісу Дірас посадив в одне з гостьових крісел, сам сів у своє. Тайлор зайняв останнє вільне місце. Ми з Аїном залишилися стояти біля порога, нерішуче перетоптуючись на місці.

- Хлопчики, вибачте, мій кабінет не розрахований на велику кількість гостей, тож не соромтеся, можете присісти на підвіконня. Там зручно, - він трохи зніяковіло посміхнувся.

- Згоден, - пискнув Аїн, і перший видерся на запропоноване місце, підтягнувши ноги та схрестивши їх перед собою.

Я примостився поруч, тут справді було зручно, підвіконня було широким і чомусь теплим, навіть від вікна не дуло. Я провів долонею по каменю і відчув легке віяння магії. Ясно, Дірас справді зробив своє улюблене місце дуже затишним, для того, щоб сидіти тут довгий час, дивитися на море і думати про щось своє. Батько побачив, що я оцінив його старання, влаштовуючись зручніше, усміхнувся і звернувся до нашої гості:

 - Отже, Тісо, розкажеш нам, хто тобі розповів про замок?

- Ніхто, - дівчина знизала плечима, відволікаючись від розглядання картини на стіні. - Він мені наснився, хоча, ви мені все одно не повірите.

- Недобре вирішувати за інших, навіть до пуття з ними не познайомившись, - похитав головою Дірас, змусивши Тісу зніяковіти. - Ти звикла так думати, тому що тобі ніхто не вірив раніше, я правий?

Дівчина кивнула.

- Але ж до цього ти мала справу з простими людьми, яким не властиві подібні вміння, - продовжив розмову Дірас. - А зараз ти серед магів. І, між іншим, Тайлор теж бачить сни, які йому показують, де можна відшукати молодого мага.

- Правда? - Тіса захоплено втупилася в Тайлора, миттєво забувши про будь-яке збентеження й повчання, водночас змусивши хлопця сором'язливо опустити очі й ніяково соватися на місці.

- Правда, - пробурмотів він у відповідь.

- А що тобі сниться? І як ти розумієш, що це особливий сон? - відкрито зацікавилася дівчина, подавшись уперед, чим змусила Тайлора втиснутися в спинку крісла.

Дірас спокійно спостерігав за тим, що відбувається, з легкою посмішкою на обличчі, не перебиваючи та не втручаючись. Ми теж з Аїном уважно слухали.

- Ну, - невпевнено почав Тайлор, - мені сниться, що я різко, начебто, злітаю від ліжка в небо. Там повертаюся в потрібне місце і бачу внизу місто або селище, в якому потрібно знайти мага. Можу спокійно роздивитися місцевість у всіх деталях і звідкись знаю його назву і як туди потрапити. Ну, а коли прокидаюся, відчуваю напрямок і цього мага, якого шукатиму, доти, доки не знайду. Тому й знаю, що це був не просто сон.

- Як незвично! - Тиса неголосно сплеснула руками. - У мене все набагато простіше. Якщо в мене в житті виникають якісь проблеми, цієї ж ночі я бачу сон про те, як це вирішити. Раніше я їх не розуміла, вони звичайні й нічим особливим не відрізняються від будь-яких інших снів, тільки запам'ятовуються добре. А потім навчилася їх розрізняти та робити так, як вказував сон.

- І що було уві сні, після якого ти вирушила сюди? - поцікавився Дірас, коли зрозумів, що Тайлор не збирається продовжувати розмову.

Тіса відліпила погляд своїх василькових очей від Тайлора, знову відкинулася на спинку крісла і, повернувшись до чоловіка, відповіла:

- Цей замок. Ви снилися, і ви мені сказали, що тут щось на кшталт школи магії, а потім запропонували прийти, якщо я хочу навчиться більшого. А потім вони снилися, - вона оглянула інших. - І ще кілька хлопчаків, навіть один такий смішний з довгими вушками. Потім дорога, яка в подробицях показала, як сюди дійти.

- Дуже корисний сон, - Дірас усміхнувся. - А яка в тебе була проблема?

- Ну, це не зовсім проблема, - дівчина знизала плечима. - Просто, я давно вже вмію робити деякі незвичайні речі. Мене мама вчила, вона теж маг. Але через те, що їй довгий час доводилося приховувати свої вміння, вона особливо не практикувалася. А мені стало здаватися, що я можу більше, набагато більше, і дуже захотілося навчитися, тільки я не знала де і в кого, адже всі маги сховалися і шукати їх небезпечно, навіть якщо обережно. Ось я мучилася цими питаннями, поки не наснився сон. Я розповіла про нього батькам, вони давно знають про мої сни та вірять, тому відпустили. Щоправда, не відразу. Тато хотів мене провести, але в мене мама вагітна, скоро народити повинна, тож залишати її надовго не можна. Довелося йти самій. Ось така ось історія, - закінчила вона свою розповідь, оглянувши всіх слухачів і трохи зніяковівши від такої уваги.

- Зрозуміло, - сказав Дірас. - А про інші свої вміння розповіси?

На цьому нашу бесіду перервав ввічливий стукіт у двері, Дірас дозволив увійти, і до кабінету зайшли слуги з тацями з їжею та частуваннями, а ще чашками та великим чайником з чаєм, з носика якого вилася гаряча пара. Господар замку подякував слугам, зачекав, доки вони розіллють чай, роздадуть частування, подадуть гості їжу і вийдуть. Потім, дав час Тісі спокійно поїсти, а нам попити гарячий напій, лише після цього повторив своє запитання.