Читати книгу - "Лабіринт"

— А поліція теж так думає? — допитувалася вона.

— Я не знаю, просто це трохи дивно, — пробурмотів Стів, — одного з поліціянтів, що були тут на розкопках, у понеділок збило у Фуа невідоме авто, що зникло з місця злочину. У паперах сказано, що Шелаг і він знали одне одного.

Еліс знову сіла на ліжко.

— Пробач, Стефане, мені важко в це повірити. Її хто-небудь шукає? Загалом, щось роблять?

— Є ще одна справа, — невпевнено промовив Стів, — я б зробив це сам, але від’їжджаю завтра рано-вранці. Немає жодної причини затримуватися.

— Що таке?

— До того як розкопки почалися, Шелаг мешкала у своїх друзів у Шартрі. Мені раптом спало на думку, що вона може бути там, я просто забув комусь сказати про це.

Звістка здавалася Еліс не надто вагомою, але все-таки це краще, ніж нічого.

— Я насправді телефонував за цим номером, але якийсь хлопець підняв слухавку й відповів, що ніколи не чув про Шелаг. Однак я певен, що це саме той номер, який мені дала Шелаг. Він записаний у моєму телефоні.

Еліс узяла олівець й аркуш паперу.

— Дай мені його. Я поїду туди, — промовила вона, намірившись писати.

Її рука завмерла і не слухалася.

— Пробач, Стіве, — її голос звучав якось неприродно, неначе вона говорила з великої відстані, — прочитай мені його ще раз.

— Ось: 02 68 72 31 26, — повторив Стефан, — ти ж сповістиш мене, коли дізнаєшся щось?

Цей самий номер їй дав Бйо.

— Покладися на мене, — відповіла Еліс, ледве усвідомлюючи, що вона каже, — я триматиму зв’язок.

Еліс знала, що їй слід зателефонувати Нубелю і розказати про те, що її мало не пограбували, про її випадкову зустріч із Бйо, але вона вагалася. Еліс не була впевнена, що йому можна довіряти. Він так нічого і не зробив, щоб зупинити Оті.

Еліс полізла у рюкзак і витягла звідти карту доріг Франції.

Ідея є божевільною. Це щонайменше вісім годин їзди.

Якісь тривожні думки заворушилися в її голові. Еліс знову заглибилася в записи, які зробила в бібліотеці.

Серед багатьох відомостей про собор у Шартрі була згадка і про Святий Грааль та лабіринт. Нарешті Еліс знайшла абзац, який шукала. Вона перечитала його двічі, воліючи переконатися, що не помилилася. Потім відсунула стілець від стола і сіла на нього, взявши книгу Одріка Беяра й розкривши її на закладеній сторінці.

«...Є також припущення, що саме це місце стало останнім прихистком Граалю. Припускають також, що катари охороняли Чашу Христову...»

Скарби катарів були таємно вивезені з Монсеґюра. Їх заховали на території піку Суларак? Еліс розгорнула мапу, що лежала поруч із книжкою. Монсегюр розташовується неподалік від Сабартського хребта. Що коли скарби заховано саме там? Що ж об’єднує катарів з Каркассоном?

Здалеку вона чула перші звуки грому. Кімната тепер була наповнена дивним оранжевим світлом від вуличних ліхтарів, що відбивалися від хмар на грозовому небі. Вітер почав дужчати, стукаючи віконницями та розкидаючи сміття по автостоянці.

Коли Еліс запнула фіранки, на землю вже падали перші важкі краплини дощу, розбризкуючись по підвіконню, неначе атрамент. Їй кортіло поїхати просто зараз, але було вже пізно, тож вона не бажала ризикувати — їхати поночі та в грозу.

Еліс зачинила вікна і двері, налаштувала будильник, потім не роздягнувшись уляглася у ліжко і приготувалася чекати ранку.

Спочатку все було, як і завжди. Уже знайоме відчуття спокою. Вона летіла в білому невагомому світі, прозорому й тихому. Потім неначе заховані дверцята відчинилися під містком. Еліс раптом похитнулася і впала. Вона летіла в небі до заліснених гір, які також наближалися їй назустріч.

Тепер вона знала, де це відбувається. Поблизу Монсеґюра, на початку літа.

Щойно її ноги торкнулися землі, Еліс почала бігти, спотикаючись на крутій лісовій дорозі між двома стінами високих дерев. Густі й величезні дерева нависали просто над нею. Еліс намагалася вхопитися за гілля, щоб призупинитись, але її руки проходили крізь гілки, а тонісіньке листя прослизало між пальцями, немов волосся між зубцями гребінки, тільки забарвлюючи зеленим кінчики її пальців.

Стежка звивалася під ногами. Підіймаючись вище вгору, Еліс відчувала хрускіт дрібненьких