Читати книгу - "Житія Святих - Травень, Данило Туптало"

і постійні у вірі, тому вчинив річ таку. Скликав цілий двір свій царський і сказав: "Якщо хтось мені вірний і хоче в палатах моїх бути, то нехай поклониться богам моїм і жертви зі мною разом принесе їм, і буде мені другом щирим, і послужить нам у сані своєму, удостоюючись від нас більших почестей. Якщо ж хтось не захоче богам моїм поклонитися, то нехай іде з двору мого, куди хоче, не можу-бо з неодновірними бути разом". Коли сказав те цар, видно було, як на дві частини розділився двір його. Ті, що були справжніми рабами Христовими, відділялися осібно і, полишаючи свої великі сани й почесті, починали виходити з палат царських, а ті, що любили світ цей і славу його більше, ніж Христа Бога, погодилися зі словами царевими й до ідолопоклоніння приєднувалися. Цар справжніх християн затримав, сказав до них: "Бачу, що ви вірно Богові вашому служите, тому хочу вас мати собі за слуг, і приятелів, і радників. Сподіваюся, що таким же чином, яким вірні вашому Богові, так і мені вірні будете. До тих же, що захотіли відійти від Христа і поклонитися ідолам, сказав: "Вас же зовсім не хочу мати у дворі моєму, якщо-бо до Бога свого не бережете віри, то як мені вірними будете". І так осоромлених відкинув від лиця свого. Звідси явним постає, наскільки був добрий цар той і милостивий до справжніх християн. Бувши у Британії і у хворобу смертну впавши, царство своє Константану, синові, від Олени народженому, вручив, бо любив його понад усіх дітей своїх, від инших жінок народжених, і помер.

Коли прийняв Константан після смерти батька свого владу царську зі згоди всього воїнства, усім любий був, бо доброго кореня добра парость. Чувши про те, Максентій, син прибраний Максиміяна Єркулея, заздрістю розпалився, звабив деяких сенаторів з Риму, давши їм багато дарів і ще більше дати обіцявши, і захопив престол царський, зробившись самовладно царем римським, хоч і не хотів його народ римський і всі воїни. Коли стало про те відомо Константанові, не розгнівався на нього, але і більше — погодився з тим і послав до нього послів своїх, миротворців, даючи Максентієві царювати в Римі. Сам же задовільнився Британією і суміжними їй краями. Але Максентій не хотів із Константаном миру ані не бажав царем його називати — сам прагнув бути самодержцем усіх земель і країв римського підпорядкування. Закріпившись у Римі, почав велику кривду чинити людям, не лише християн гонячи, але й своїх поган мучачи, й убиваючи чесних сенаторів, і розграбовуючи маєтки їхні, і благородні доми ґвалтуючи, нечисто живучи: викрадав сенаторських жінок і дівчат на нечистоту свою, волхвуванню і чарам вельми віддавався. І був для всього Риму тягарем великим і мерзотою через люте катування і нечисте життя своє. Послали тому римляни таємно до царя Константина, який перебував у Британії з матір'ю своєю Оленою, просячи, аби прийшов і визволив їх від того ката. Константан же написав спершу до Максентія, дружньо переконуючи його, аби таке катування припинив, а Максентій не лише не послухав його і не виправився, але й гірший зробився і на самого Константина готував війну, зовсім не бажаючи мати його рівним собі царем.

Константан, чуючи, що Максентій невиправний, більше ж — на гірше посягає і проти нього полки воїнські великим коштом збирає, встав і пішов на нього війною. Бачачи ж невелику воїнства свого силу, до того ж про чари погані Максентієві думаючи, почав сумніватися. Знав-бо, що Максентій багато крови людської задля волхвування пролив, багатьох хлопців, і дівчат, і вагітних жінок на жертву бісам зарізав, милостивими до себе роблячи суєтних богів своїх, на яких покладався. Бачив Константин, що з Максентієм велика була сила бісівська, — почав одному молитися Богові, що небом і землею володіє, Його ж християнський рід шанує, щоб дарував йому образ перемоги на ката. Ревно молився — і з'явився в полуднє образ хреста Господнього, зображений зорями: сяяв понад сонце, і написано було на ньому: "Цим перемагай". Бачили те і всі воїни, серед них же був Артемій Дукс (він пізніше від Юліяна мучений буде за Христа), і дивувалися, більшість же з них боятися почала: у поган образ хреста був знаменням нещастя і смерти, бо на хресті розбійників і злодіїв смертю карали. Боялися тому воїни, що війна їхня не буде щасливою, і цар Константин був у великому збентеженні. Вночі ж, коли спав, явився йому сам Христос Господь і знову показав знамення Чесного Хреста. І сказав йому: "Зроби подобу цього знамення і звели перед полками нести — і не лише Максентія, але і всіх ворогів своїх переможеш". Вставши ж, цар розповів боярам про видіння своє, прикликав майстерних золотарів і звелів їм зробити Чесний Хрест за образом того, що явився у знаменні: із золота, і бісеру, і каміння коштовного. Ще ж і всьому воїнству своєму звелів знамення хреста на всій зброї, на шоломах і щитах зобразити. Злочестивий же Максентій, довідавшись про Константиновий похід в Італію на Рим, з великою смілістю римських воїнів вивів і ополчився проти Великого Константина. Константин же звелів нести Чесний Хрест перед полками воїнів своїх. І коли зійшлися з Максентієм, тоді силою Чесного Хреста переможений був Максентій, і багато воїнів його потято було, і сам Максентій кинувся втікати, гнаний військом Константина-царя. І біг він мостом через ріку Тивер, його ж сам побудував, — розламався міст, Силою Божою, і потонув окаянний у ріці з воїнами своїми, як же давній фараон, і наповнилася ріка вершниками і кіньми зі зброєю. Великий же Константин з перемогою прийшов до Риму, і зустріли його всі люди з радістю великою чесно. Він же велику дяку возсилав Богові, що дав йому перемогу на ката силою Чесного і Животворного Хреста. На пам'ять же преславної тої перемоги поставив хрест посеред града Рима на високому стовпі кам'яному і написав на ньому: "Цим спасенним знаменням град цей від ярма катівського звільнено".

Другу битву мав проти візантійців (Візантіон, колись малий град, один грек Визас у часи Манасії, царя юдейського, у своє ім'я збудував). Вони вже двічі Константина перемагали, і був він у печалі великій. Коли настав вечір, очі свої до неба підніс і побачив напис, зорями складений, що зображав таке: "Приклич мене в день печалі своєї, і визволю тебе, і прославиш мене". Перестрашений був, знову очі на небо звів і побачив хрест зоряний, як же і попереднє