Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

в Японію — жодного разу (звісно, якщо Корея не завойовувала Японію в дописемні часи). Зі свого боку, британські війська брали участь у континентальних баталіях протягом кожного століття після норманського завоювання 1066 року, тоді як до кінця XIX ст. японські війська не ступали на землі континентальної Азії за винятком Кореї дописемного періоду та останнього десятиліття XVI ст. Таким чином, окремі аспекти географії спричинили сильнішу ізольованість, а отже, культурну самобутність Японії порівняно із Британією.

В кліматичному плані, завдяки рясним опадам, які сягають 400 сантиметрів на рік, Японія — найвологіша країна помірного кліматичного поясу в світі. Ба більше, на противагу переважанню зимових опадів у Європі, в Японії значна частина опадів припадає на літній вегетаційний період. Завдяки великій кількості опадів та їх концентрації на літньому періоді Японія може похвалитися найвищою врожайністю серед усіх країн помірної зони. Половина сільськогосподарських угідь у ній відведена під працемістке, високоврожайне зрошуване рисівництво, якому сприяє густа мережа річок, що стікають з вологих гір на похилі низовинні рівнини. І хоч 80% території країни займають непридатні для рільництва гори, а на сільськогосподарські угіддя припадає лише 14%, Японія з одного квадратного кілометра своєї ріллі годує в вісім разів більше населення, ніж Британія. Якщо розраховувати густоту населення відносно сільськогосподарських угідь, а не всієї площі країни, то Японія — найбільш густонаселена велика країна світу.

Рясні опади дозволяють японським лісам швидко відновлюватися після вирубування. Попри тисячолітню історію густонаселеного суспільства Японія досі вражає своїм зеленим покривом, позаяк понад 70% її території вкривають ліси (порівняно з 10% у Британії). З іншого боку, всі ці ліси не залишали місця природним лугам або пасовищам. Тому в традиційному японському господарстві була лише одна свійська тварина, яка у великих кількостях вирощувалася для споживання — свиня. Поголів’я овець і кіз ніколи не було значним, а корів вирощували тільки як тяглову силу для плугів та возів, але не для споживання. Вироблена в Японії яловичина залишається дорогим делікатесом вартістю в кількасот доларів СІЛА за кілограм, який можуть собі дозволити лише окремі багаті родини.

Тип лісового покриву змінюється відповідно до широтної та висотної поясності: вічнозелені листяні ліси на півдні та на низьких висотах; листопадні ліси в центральній Японії та хвойні ліси на півночі і на більших висотах. Для доісторичного населення найкращим був листопадний ліс завдяки великій кількості їстівних горіхів, які в ньому можна було зібрати: волоських горіхів, каштанів, жолудів і букових горішків. Не меншим багатством володіють японські води. Озера, ріки, Внутрішнє море, Японське море на заході та Тихий океан на сході тут кишать такою рибою, як лосось, форель, тунець, сардина, макрель, оселедець і тріска. У наш час Японія — найбільший у світі виробник, імпортер і споживач риби. Крім риби, японська акваторія багата молюсками, устрицями, крабами, креветками, раками та їстівними водоростями. Далі ми побачимо, що висока продуктивність землі, поверхневих вод та морів відіграла визначальну роль в доісторичному минулому Японії.

Перш ніж звернутися до даних археології, давайте з’ясуємо, що про походження японців можуть розповісти біологія, лінгвістика, давні портрети та писемна історія. Саме через розходження між цими чотирма відомими групами доказів питання походження японців досі залишається предметом полеміки.

Якщо рухатися з південного заходу на північний схід, головні острови Японського архіпелагу розташовані в такій послідовності: Кюсю, Сикоку, Хонсю (найбільший) та Хоккайдо. До початку великомасштабної японської імміграції на Хоккайдо кінця XIX ст. цей острів (а також північну частину Хонсю) протягом історичного часу населяли переважно айни, котрі займалися полюванням та збиральництвом і примітивним рільництвом, тоді як самі японці займали три інші острови. За своїм генетичним складом та будовою скелета, а також за зовнішнім виглядом японці дуже схожі на інші народи Східної Азії, зокрема на північних китайців, східних сибіряків, а особливо на корейців. Навіть мої японські та корейські друзі зізнаються, що часом не можуть на підставі обличчя визначити, до якого з двох народів належить конкретна особа.

Завдяки особливому зовнішньому вигляду айнів про походження та спорідненість цього народу написано більше, ніж про будь-яку іншу етнічну групу світу. Чоловіки-айни вирізняються пишною бородою та густішим волосяним покривом тіла, ніж у будь-якого іншого народу. Цей факт у поєднанні з іншими спадковими рисами, на кшталт візерунку на шкірі пальця та типу вушної сірки, часто спонукали дослідників відносити айнів до європеоїдів (так званої білої раси), котрі якимось чином дісталися до східного краю Євразії та осіли в Японії. Проте за своїм загальним генетичним складом айни близькі до інших народів Східної Азії, зокрема до японців, корейців та окінавців. Напевно, їхній особливий зовнішній вигляд задається відносно невеликою кількістю генів, які сформувалися під впливом статевого добору вже після переселення з материкової Азії та ізоляції на Японському архіпелазі. Своєрідний зовнішній вигляд та мисливсько-збиральницький спосіб життя айнів на противагу типовому зовнішньому вигляду та інтенсивному рільничому господарству японців часто сприймалися як прямий доказ того, що айни походять від початкового мисливсько-збиральницького населення архіпелагу, а японці прибули на нього недавно із азійського континенту.

Проте така версія має один великий недолік: її важко узгодити із вираженою самобутністю японської мови, котра, за загальним визнанням, не схожа в своїх окремих деталях на жодну іншу мову світу (так, як, наприклад, французька схожа на іспанську). Все, що про неї можуть сказати більшість науковців — що це ізольований представник алтайської мовної сім’ї, поширеної в Азії, до якої також належать тюркські, монгольські та тунгуські мови Східного Сибіру. Корейську мову також часто зараховують до цієї сім’ї; якщо так, то серед алтайських мов японська і корейська, напевно, тісніше пов’язані між собою, ніж із іншими представниками цієї сім’ї. Проте схожість між ними обмежується загальними граматичними особливостями та 15% базової лексики, що дуже скромно порівняно з великою кількістю дрібних спільних особливостей граматики й лексики, які об’єднують французьку та іспанську. Навіть якщо визнати, що японська і корейська хай навіть віддалено споріднені між собою, то ці спільні 15% лексики означають, що вони почали відокремлюватися одна від одної понад 5000 років тому, що багато порівняно зі скромними 2000 років, протягом яких відокремлювалися одна від одної французька та іспанська. Зв’язки айнської мови з іншими мовами поки що не з’ясовано; можливо, вона жодним чином не споріднена із японською.

П ісля біології та лінгвістики третю групу наших доказів, що мають вказати на походження японців, становлять стародавні портрети. Найдавніші вцілілі зображення жителів Японії збереглися у вигляді статуй, які називаються ха- ніва. Вони встановлювалися на могильниках близько 1500 років тому. В їхніх рисах, а особливо в формі