Читати книгу - "Дар для Яри, Марина Орєхова"

– Що я?

Відштовхнув мене ... – я почала схлипувати й відвернулася від Улісса, уткнувшись у диванну подушку.

Я, на твою думку, мав кинутися в обійми п'яної жінки? – зареготав він і почервонів. Я дивилася на нього і слухала, як він мило виправдовується за вчинок. Його кучері ходили ходором, а щоки залилися рум'янцем ... – Справжній джентльмен ніколи не скористається хвилинною слабкістю жінки. Якою б красивою і привабливою вона не була... в розкішній сукні... з вирізом до...

Він говорив сумбурно, запинався, не знав куди подіти руки та очі, але все ж таки бігав поглядом по моєму вбранні. Я раптом не витримала і припала до нього, обхопивши його щоки долонями, а потім торкнулася губами його губ. Він різко замовк і відповів ніжним поцілунком, але відразу відсунувся від мене.

Яро, ти дуже... дуже гарна... і манлива, але навряд чи цей зв'язок піде нам на користь, – почав галантно висловлюватися він.

Ну ось. Знову облом. Я точно проклята! Чоловіки скоро будуть розбігатися в розсипну побачивши мене!

Я схопилася з дивана і підбігла до віконця, що нагадувало швидше дірку в шматку сиру.

Що ти таке кажеш! Та будь-який чоловік буде радий бути з тобою... Ми просто з різних світів. Ти зараз хочеш забутися в обіймах першого зустрічного, а я не хочу бути швидкоплинною інтрижкою.

Улісс склав руки на грудях і з пониклим поглядом замовк.

Я зрозуміла, що образила його. Ох, і не просто було леді з минулих століть… Поводитися стримано і чинно в будь-якій ситуації – це точно не про мене. Улісс має рацію. Я справді хотіла забутися з його допомогою. Напевно, будь-який інший чоловік з мого світу неодмінно скористався б нагодою, але тільки не Улісс. Він надто інтелігентний і надто з дев'ятнадцятого століття для такого…