Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

  Розділ сімдесятий 

 

  Розділ сімдесятий 

 

Десять тисяч ядерних снарядів зірвалися над атмосферою. Колоністи здригалися у бункерних сховищах від вибухових хвиль, які невтомно окутували всю планету. Небо затягувало хмарами такими щільними й темними, які навіть на Землі видно не було. Одразу не планеті відчутно знизалася температура. Науковці з пристрастю споглядали на дані власних комп’ютерів, очікуючи виплеску радісних емоцій, щодо успішно проведеної операції.  

               Коментар до виконання плану “Земля-Два” 

 

Червоні пагорби Марсу переливалися із зеленими листями дерев. Сонце, як завжди, тускло світило своїм промінням на  озера, стрибаючи по невеличких хвилях. Навколо одні рукотворні ліси та водойми. Де не де чувся крик диких тварин і цвірінькання пташок.  Вся ця краса за якихось 50 кілометрів від головного міста планети – Ілону.  

У таких безкраїх марсіанських лісах, глибоко під коричневою  породою, ховається база Генерального штабу. Робота там кипіла від початку прибуття, де вже як пару годин всі найвищі військові чини Галактичного Союзу.  

-Залишки групи “А” разом з групою “С” зустрілися з «роями» «Ордену». Коли ворог наблизився до критичної точки, то наші війська почали давати задній хід. Жодна зі сторін не вела вогонь.  Наші війська змогли затримати ворога на 30 хвилин, але командування різко розвернулося й полетіло в бік Марсу, аби не наразити наші війська на небезпеку, - доповідав адмірал Хімкін Імператриці на головній ставці.  

-Добре. Наші сили вже готові? 

-Всі війська розставлені на бойові позиції. Разом з генералом Ллойдом ми прописали алгоритми першої хвилі атак. Наші війська постійно будуть поповнюватися через кожні 30 хвилин новими групами, - зазначив Головнокомандувач. 

-До того ж наші війська змогли повернути контроль над втраченими колоніями в Четвертому секторі. 3 додаткових групи летять «на хвості» у «Ордена» на відстані, що дорівнює 7 годинам, - зазначив Міністр внутрішніх справ.  

-А ще ми вирішили розділити деякі групи на менші частини з метою посилення патрулювання по всім секторам. І на додачу відправлено групу дронів-розвідників з супутниками на Плутон для повної перевірки планети від вірогідних залишків «Ордену».  

-Дякую, пане адмірале, - зазначила Марія. – Таймер показує, що через 4 години розпочнеться фінальний зіткнення. Пропоную усім зібратися у цій залі за годину до початку.  

-Підтримую варіант пані Марії, - сказав координатор Генерального штабу. – Пане Головнокомандувач, ви підтверджуєте? 

-Так! Підтверджую.  

Коли військові піднялися з крісел у кабінеті, з купою екранів, датчиків, пультів керування та проєкцій, піднявся гул як у вулику. Марія до останнього сиділа й поглядала на навколишню ситуацію. У її погляд упав образ самотнього Ґранда, що стояв з палицею, шукаючи поглядом когось. Імператриця вирішила підійти до нього, аби знизити напругу старого: 

-Пане Ллойде, ви стривожені якісь. Не хочете пройтися наземною територією? 

-Пані Маріє, це для мене буде честь. Тим паче, що база «Чумак» є надійною й захищеною базою. Тому, не відмовлюся. 

Вони йшли по червоній підлозі крізь різні захисні двері та коридорами світло-помаранчевого кольору, пронизаних дротами до виходу на поверхню. 

Коли важкі двері відчинилися, то перед ними постала невеличка поляна, за якою починався ліс, що продовжувався невеличкими пагорбами.  Вони вирішили пройтися стежкою до Чумацького озера, що знаходилося в колишньому кратері від метеориту.  

-Марс Гарний, - почала Марія. 

-І не кажи! Мій дім.  Я його просто люблю до нетями.  

-Як свого сина? 

-О, Криптор… Він зараз сидить у в’язниці. Я його запхав у цю секту, а зараз він вигрібає замість мене.  

-Але ж строк не великий?  

-Років зо п’ять. Дякуючи співпраці зі службами зняли цілих сім років. Хоч не на Сатурн відправили. На Землі. 

-Як він взагалі священником став? 

-Тікав від правоохорнців. Попросив прихистку у священника, але за умовою, що той також стане вивчати Боже слово. 

-У мене в університеті подружка була, так її батько розбився у Марсіанській пустелі. Йшов два дні без їжі. Знайшов поселення, де люди сповідують іслам. Вони нагодували його і дали прихисток. Та ще й зв’язатися з рідними й рятувальниками. Він так захопився їхньою релігією, що повернувшись додому Коран читав днями до такого рівня, що знав майже все напам’ять.  

-Побачиш людину, котра допомогла тобі в біді, самому захочеться бути як вона.  

-Знаєш, я хотіла сказати тобі дякую. 

-За що саме? 

-Як дивно це не звучало, за те, що з Ромуло намагався вбити нас. Якби не ти, то я б не зустрілася з Данилом.  

-Ха-ха! Завжди дякую. Тільки наступні рази я буду вас попереджувати, коли вбиватиму.  

Вони підійшли до озера. Навколо нього випирали червоні скелі, на верхів’ях яких плелися зелені дерева та  трави. Бронзові  хмари закривали сонце, робивши погоду біля водоймища прохолодною. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍