Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

42.2

Моє тіло зголодніло!

З кожним вечором і ранком стає нестерпно! 

Дві кохані людини розділяють зі мною одне ложе. Обоє у плавках і в обох що вечірній, що ранковий стояк. У мене ж нічого не стирчить, окрім сосків, які добре помітно крізь шовк на моєму тілі. 

Декілька днів кожен із нас ігнорував бажання. Стримував себе. Можливо, і чоловіки проводили профілактику один одному, а от я — ні. 

Картинки у голові роблять мене дикою. Ще й легені всю ніч вдихали чоловічий аромат.

Прикриваю повіки, намагаючись вгамувати гормони, але виходить так собі.

— Добрий ранок, — розплющую очі й одразу ж зустрічаюсь з усміхненим обличчям Андрія.

— Добрий, — муркоче Стас, позаду мене притискаючись. 

Хочеться насварити на нього, адже певна: він навмисне, але я просто відсуваюсь на середину ліжка і лягаю на спину.

— Добрий.

Всі затихають. Стає якось некомфортно, адже ми не говорили. Ні чорта не вирішили. А відповідно, не знаємо, як поводитись у таких от пікантних ситуаціях.

— Доронін, а тобі не здається, що у тебе ліжко завузьке? — Стас розвіює напружений ранок.

— У моїй спальні ширше, — хмикає.

— А може, тобі здається, адже на ньому ти спиш сам?

— Не звик тягнути у свою хату усіх підряд, — швидко знаходиться з відповіддю Андрій. — Чи у Савіна воно було ширшим? — хочеться сміятись, але стримуюсь. — Га? — чоловік спирається на лікоть, щоб подивитись в очі Стаса.

Не знаю, чи навмисне, але його грудна клітка ще трохи — і буде на моєму обличчі. Подумки облизуюсь. Прикриваю повіки, щоб не бачити чоловічих м'язів.

— Ширше. Я на ньому спав сам і почувався королем.

— Еге ж, — невдоволено бурчить Андрій, даючи навіть мені зрозуміти, що ревнує.

— Ви тоді сперечайтеся, у кого що краще, більше і ширше, а я вас залишу.

У мене  три варіанти, як злізти з ліжка.

Перший: встати та піти прямо до кінця ліжка.

Другий: перелізти через Дороніна, чи вже третій — Стаса і вже після цього піти у ванну кімнату.

Обираю останній, адже варто помститись чоловікові за його палкі обійми. Тоді я надто яскраво відчула власний голод.

Встаю на ніжки, демонстративно поправляю нічну сорочку, і, повернувшись до Стаса, переступаю його. 

Добре видно, як чоловічі очі одразу ж хапаються за мереживні трусики, а в очах всього за мить спалахує бажання. Та моя попа теж отримує розряд, але від інших очей — сорочка коротенька, і, коли я роблю більший крок, який я і зробила, з-під неї видніються сідниці.

— Навіщо переступаєш? — хрипить Стас. — Рости не буду.

— Куди вже далі, — хмикаю і дивлюсь не в очі, а на пах. — Тебе переступай, не переступай — ростеш.

Іду у ванну кімнату, поки ситуація не перейшла в іншу стадію, бо то ж вийде, що я дарма купила собі набір спідньої білизни з панчохами, нові туфлі на високій шпильці й шовкову сукню, яка точно не залишить чоловіків байдужими.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍