Читати книгу - "Імператор, Кирило Легович"

Розділ сімдесят перший 

 

Розділ сімдесят перший 

 

Бойовище - це шахівниця генерала, його вибір вказує кмітливість або ж невігластво.  

Наполеон І  

 

Таймер показував 30 хвилин до  початку битви. Кораблі «Ордену», які на повну потужність рухалися у бік Марсу, бачили на власних радарах вогневі групи Космічних сил Галактичного Союзу. Лорду Району через відеозв’язок доповідали про наближеність до планети, перед якою розвиднювалися імператорські війська: 

-Нам не можна у жодному разі відступати! – волав Район на своїх командувачів. – У нас є всі шанси перемогти їх! 

-Кількісно так, а от технологічно… 

-Чхав на ваші цифри! У нас є ціль. Після Марсу ми станемо повноправними володарями! Не зупиняйтеся! Рухайтеся тільки вперед! – закінчив зустріч Район, і одразу попрямував до капітанського містка.  

Ніколь чула важкі залізні кроки. Вона розуміла, що бій буде керуватися лордом особисто. Його сердитий вираз обличчя мав схожість з ходячою смертю, що пройшла по душу жінки: 

-Тепер я керую цим кораблем і всім флотом особисто! – вигукнув Район, підійшовши до столу, за яким сиділа Ніколь. 

-Мій лорде, але ж ви не володієте тією інформацією про корабель, що й… 

-Мовчати! – стискаючи кулак заволав чоловік. 

Ніколь відчула біль в голові. Вона ледь трималася на ногах, хапалася за стіл, аби не впасти. 

-Якщо ви вважаєте за потрібне керувати, то сідайте за крісло, - тримаючись за голову мовила Ніколь. 

-Так би й одразу!.. 

У Генеральному штабі всі сиділи напружені в очікуванні бою. Очі одно поглядали на камери, проєкції й таймер. Що на Землі, що на Марсі військові перешіптувалися з командирами кораблів, надаючи останні настанови. 

Ромул стояв біля головного столу з проєкцією поля битви. Він передивлявся варіанти  вірогідного розвитку поєдинку. Його оточували пару військових та штатних працівників. З іншого боку знаходилася проєкція зв’язку з Марсом. Він бачив у мініатюрній формі кожного, хто сидів за головним круглим столом. 

-20 хвилин, панове! – прозвучало з вуст Головнокомандуючого. – Пані Маріє, може скажете пару слів для підняття духу? 

-Що тут сказати… Треба перетворити «Орден» на космічний пил. Тільки так  нас настане спокій! Ми не можемо програти! Якщо програємо, то перед предками будемо відповідати тільки ті, хто в цій залі! 

-За це й б’ємось! За пращурів, що кров’ю виборювали Союз! – прозвучало з вуст Ґранда. 

-Купка бунтівників проти армії Галактичного Союзу – думаю, перемога вже в зрозумілих руках, - промовив Ромул.  

-Не будемо святкувати передчасно. Все може ще змінитися, - відповів Ван Дзі. – На бойові позиції! Зараз! 

«Орден» все повільніше й повільніше наближався до Марсу. В очах лорда Района запанувала іскра страху. Він бачив, що перед ним знаходиться ціла високотехнологічна армія.  

-У лоб прости йти не можна! Нехай частини «рою» малими групами до 8 малих кораблів розлетяться в  довжину й швидким  трохи швидшим тоном штурмують краї груп, - у зв’язковий апарат, сидячи в командному кріслі,  наказував командувачам Район. 

-Пропоную вистроїти кораблі в шеренгу в декілька рядів.  

-Пане Хене, підтримаю вас! Наказаю переформуватися з «рою» в шеренгу! 

Кубла «Ордену» з вулику перетворювалися в довжелезний ланцюг з кораблів, схожого на кінноту на земному полі. 

У Генштабі спостерігали за цією картиною. На мить по тілу пройшла паніка, але холодний розум опанував її, і першим заспокоїти колег вирішив Ґранд: 

-Коли вони підлетять до вигідних пускових позицій, а це за 7 хвилин, то ми зробимо дзеркально. Тільки одну групу залишаємо незмінною, а дві бокові розтягуємо так, аби залишилися деякі отвори для попвнення втрат. 

-То в нас виходить більше військ? – запитав Ромул. 

-Частково так, частково ні. У них десь з шістсот бортів. У нас у групі - 130. З трьох, що перші приймають бій, далі будуть наближатися малі, чисельністю по 3 крейсери з 20-тьма ударними кораблями. Однак, у нас є технології у вигляді дронів,  - відповів Ґранд. – Якщо брати повну чисельність флотів, то, звісно, у нас більше, але якщо ми хочемо не порушувати загальносистемну вірогідність, то мусимо залишити деякі частини небойовими.  

-Тепер зрозуміло.  

Космічні Сили почали дзеркально перегруповуватися. Залишалися лічені хвилини до прибуття на вигідні пускові точки.  

-Пропоную також наступати. Але повільно, з наведеною зброєю на головні кораблі. Це допоможе збільшити відстань від битви до планети, - запропонував Хімкін. 

-Я погоджуюся з цією ідеєю, - відповіла Марія.  

-Кораблям флоту… За алгоритмом, вступити  у бій за відстанню у кількості 4 хвилини… Наступ… Зараз! – наказав адміральським голосом Хімкін. 

Борти Космічних сил повільно просунулися вперед. Це збентежило лорда Района. Його око почало сіпатися. Він нервово ламав пальці на правій руці, намагаючись не думати про членів «Ордену», які від таких дій могли постраждати. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍