Читати книгу - "Гармидер у школі"

всі класи, а не тільки за свій власний?

Діти похмуро кивнули.

— А що буде, якщо ми самі виберемо собі тему? — запитала Лілія.

Очі широко розкрилися, щелепи повідвисали, брови позводилися догори, а по спинах забігали мурашки. У всьому класі запанувала атмосфера такого налякано-враженого здивування, що міс Гармидер здалося, ніби ніколи раніше ні про що подібне тут і не чули. Отож вона запитала в класу, чи міс Вухокрут уже вибрала для них тему.

— Так, — сказав Раян. — Квіткові феї. У місіс Вухокрут є «Книга адрес квіткових фей», це її улюблена книга, і вона хоче, щоб усі п'ятикласники перевдяглися квітковими феями.

У його голосі чомусь не було ані краплини радості.

— Ну що ж, мабуть, це досить цікаво, — сказала міс Гармидер, яка зовсім не була впевнена, що Книжковий тиждень має бути присвячений «Книзі адрес квіткових фей». — Значить, ви збираєтеся бути квітковими феями?

Це її запитання викликало зливу відповідей.

— Ну, раз так, — сказала міс Гармидер, — то давайте краще подумаємо про щось інше. Як щодо Вінні-Пуха?

— Вінні-Пух — це для маленьких, — пробурмотів Тоні, чим викликав загальне схвалення.

— А Робінзон Крузо? — запропонувала міс Гармидер.

— Робінзон Крузо — сам-один, — нагадала Клео. — Ми ж не можемо всі бути Робінзонами Крузо.

— Абсолютно правильно, — промимрила міс Гармидер. — Ну, а якщо Пітер Пен?

— У «Пітері Пені» теж є феї, — пробурчав Джеймс, — і все надто солоденьке.

— Так, але зате там є капітан Гак і його пірати, — сказала Саманта. — Я буду капітаном Гаком.

— Ти дівчинка! — вигукнув Даррен. — Дівчатка не можуть бути капітанами піратів!

— Це хто таке сказав? — верескнула Саманта, зриваючись на ноги і пронизуючи Даррена вбивчим поглядом.

— А чому б нам усім не бути піратами? — сказала міс Гармидер. — Пітер Пен нам узагалі не потрібний. Ми візьмемо темою свого класу піратів, і тоді всі будуть піратами.

Остання пропозиція, здавалося, впала на добре підживлений ґрунт, аж доки Том не сказав, що дівчатка не можуть бути піратами, тому що вони занадто дівчачі, не знають, як правильно тримати шаблю, і не змогли би нікого вбити, бо тоді вони відразу перетворювалися б на медсестер:

— Вони би встромили в когось шаблю, а тоді казали б: «Ой, вибачте, будь ласка, це через мене у вас тече кров? Дайте я вас перев'яжу».

Хлопці вибухнули реготом, поки Саманта Боггіс не вискочила на свій стілець і не обвела їх лютим поглядом.

— Закладаюся, що з дівчаток набагато кращі пірати, ніж із хлопців! — крикнула вона, під'юджуючи хлопців посперечатися з нею.

Даррена і Вейна не треба було просити двічі. Вони позривалися з-за парт, люто розмахуючи лінійками:

— Ану, доведи!

За якихось кілька секунд у п'ятому класі між дівчатами і хлопцями розгорілася справжня битва. Лінійки зблискували на сонці, діти люто викрикували і скреготали зубами. Тим часом міс Гармидер схопила метрову лінійку і стала, вимахуючи нею, на вчительському столі, закликаючи дівчат до перемоги. Вона так захопилася, що кілька разів зачепила своєю метровою шаблею світильники під стелею.

— В атаку! — кричала Саманта, гасаючи по класу.

— Готуйтеся відбити абордаж! — репетував Майк.

Та в мить, коли запал битви сягнув апогею, двері розчахнулися, і в клас ввійшла місіс Вухокрут, пронизливо дуючи у свисток. Усі разом завмерли і подивилися на завучку. Місіс Вухокрут витріщилася на міс Гармидер.

— Що тут відбувається? — вимогливим тоном запитала місіс Вухокрут.

— Ми намагалися з'ясувати, чи дівчатка-пірати кращі за хлопців-піратів, — пояснила міс Гармидер, намагаючись почепити на місце один зі збитих нею світильників. — Але насправді, я думаю, вони рівні. А ви що про це думаєте, місіс Вухокрут?

— Що я про це думаю? Я ніколи в житті не чула нічого подібного.

— Вам ніколи раніше не доводилося чути про битви піратів? — запитала міс Гармидер.

— Ні, звичайно ж ні! Це просто смішно. А ви — ви стоїте на столі!

— Ну і?..

— У нашій школі вчителі не стоять на столах! — випалила завуч.

— О! А чому? — невинно поцікавилася міс Гармидер. — Розумієте, насправді це квартердек. Я стояла на квартердеку, щоби мати на оці свою піратську команду.

— Вашу піратську команду?!

— Так. Ми вирішили, що у п'ятницю, в останній день шкільного Книжкового тижня, ми будемо піратами. Це наша тема.

— Але ж ні, ви — Квіткова фея. Ви всі — Квіткові феї, — місіс Вухокрут аж нетямилася з люті.

— Уже ніскілечки, — пояснила міс Гармидер. — Ми вирішили, що краще бути піратами, правда, діти?

Приголомшені діти машинально кивнули. Місіс Вухокрут заціпило. Вона різко вдихнула, закрила рот і почала виконувати свій коронний номер.

— Атмосферний тиск, — прошепотів Гері. — Оно глядіть.

Усі спостерігали за тим, як рот місіс Вухокрут покрився зморшками і раптом просто зник. Завуч з гордо піднятою головою вийшла з класу, гримнувши за собою дверима. Усі діти полегшено зітхнули і розійшлися по своїх місцях.

— У вас будуть неприємності, міс, — майже захоплено сказала Саманта.

— А чому, що я такого зробила?

— Ви змінили її плани на Книжковий тиждень. Ми будемо піратами, а це набагато цікавіше, ніж те, ким буде шостий клас. Ніхто не може бути кращим за шостий клас, бо це клас місіс Вухокрут, він завжди найкращий. Досі ніхто ніколи не заперечував сказаного місіс Вухокрут, а ви заперечили.

— Ви не мали їй перечити, — пояснила Кімберлі. — Ви мали тільки слухати. Навіть містер Притул ніколи не перечить місіс Вухокрут.

— Що, справді? Дуже дивно. А яка тема в шостого класу?

— Римські боги і богині, — повідомила Дон. — Шостий клас на кожен Книжковий тиждень завжди вбирається римськими богами і богинями. Вони перевдягаються Юпітером, Мінервою, Марсом і тому подібне. Ну, а тоді вони просто стоять, усі такі надуті й зарозумілі, і тільки віддають накази направо і наліво.

— Он воно як, — пробурмотіла міс Гармидер. — Мушу зауважити, що боги і богині — це звучить не надто цікаво. Ну що ж, гадаю, нам краще зайнятися нашою власною темою. Думаю, ми вже довели, що дівчатка теж можуть бути добрими піратами. Насправді було чимало знаменитих жінок-піратів, які плавали в «семи морях».[1]

— Це правда, міс? — запитала Саманта, яка, почувши це, була, як і всі інші, вкрай здивована.

— Звичайно, — відповіла міс Гармидер. — Деякі з них закінчили своє життя, пройшовшись по дошці, як і чоловіки-пірати.

— А можна, ми теж влаштуємо прогулянки по дошці, міс? — запитав Вейн. — Я хотів би, щоби мені доручили командувати прогулянками по дошці.

— Напевно, ми відкладемо це на потім. Спершу нам треба зібрати відомості про піратів: як вони жили, як вдягалися і так далі, і тоді ми будемо знати, як нам