Читати книгу - "Потраплянка для мажора , Деріка Лонг"

12.

— Як ти дивишся на те, щоб сьогодні ввечері разом зі мною відвідати центр розваг ? — тримаю в руках бокал білого вина.

Меліса не очікувала такого питання, тож соромʼязливо заправила свою пасму волосся за вухо.

— Сьогодні ввечері ? — перепитала, ніби не почула питання.

— Так, — задумався. — чи в тебе вже є плани ?

Дівчина оглянула ресторан. Ніби боялась, що хтось її побачить і навіть почує. Нахилилася до мене ближче і прошепотіла :

— Я згодна, але якщо ти приїдеш за мною, — зробила ковток вина.

Мені це здалось дуже дивним.

Якщо я зву дівчину на побачення, то звісно ж відповідаю за неї.

— Це мій обовʼязок, — розтягую посмішку. — давай випʼємо за наше вдале знайомство. — говорю тост.

— Не саме вдале… — примружує очі. — мені хотілось, щоб все сталось інакше, але вже нічого не зміниш.

В її голосі відчувалась провина. І я зовсім не міг зрозуміти, чому настрій Меліси постійно змінюється.

*****

Час наближається до вечора. Я стою у ванній кімнаті, і одягаю халат. Заварюю собі міцну каву, і це насправді моя найгірша звичка.

Навіть куріння, не на стільки впливає на моє самопочуття — як гарячий напій.

Мені він додає адреналіну і активності, і не важливо, що після нього, я можу пів ночі не спати.

Ходжу по своєму великому приватному будинку. Безліч кімнат, і всі виконані в авторському стилі. Я спеціально шукав професіоналів для дизайну, щоб отримати саме той результат, який я собі уявляв.

Мій батько видатна людина. Але як всі люди звикли казати — олігарх. Так, я з дуже багатої родини, і можливо мені пощастило в цьому житті.

Але компанію продажу нерухомості я створив сам, без зайвої допомоги. Тож після цього батько нарешті, впевнився в моїх силах та наполегливості.

Одягаю новий синій костюм. Причісую волосся та поправляю свій золотий ланцюжок. Завжди люблю бути в центрі уваги, а діловий стиль, ніколи мені в цьому не заперечує.

*****

Біля мене поряд знаходиться Меліса, одягнене в коротку чорну сукню. Підбори на високій шпильці. Вона дивиться в мої очі, і шукає в них підтримки.

— Чудовий наряд, — говорю комплімент.

— Дуже вдячна, — вона гордо підіймає голову.

І ми продовжуємо підійматись сходами на другий поверх.

— А ще хтось з нами буде ? — запитує, почувши далеко гучні голоса.

— Мої друзі, — помічаю здивування. — не хвилюйся я тебе з ними познайомлю.

Вечір в повному розпалі. Гарік мене навіть не помічає. Сидить за барною стойкою, неподалік розважальних кімнат. І розпиває коктейлі.

— Може хоча б повернешся до мене обличчям, — сміюсь.

А друг від неочікуваності ледве не падає.

— Ти не один.

— Знайомся, це Меліса, — дівчина обережно дає руку для знайомства.

— Ми вже десь раніше зустрічались ? — розглядає нову знайому.

— Не памʼятаю, — вона холодно відповідає.

І ми прямуємо до боулінгу. Вечір обіцяє бути цікавим.

— Ось так правильно ? — Мілана дізнається правила гри, а я не можу відвести від неї очей.

Її сміх ще більше мене приваблює, і я занурюсь в свої думки.

— Ей, ти чого ? — мене штовхає Гарік. — ми начебто розважатись сюди прийшли, а не мовчати.

Він помічає мій погляд на Мелісі.

— Братику, ти ж казав, що кохання не для нас ? — сміється.

— Тихо ти, ще почує, — краєм ока бачу, як до нас прямує наш старий товариш Назар.

— Він теж сьогодні не один, — а з ним поруч його кохана дівчина Анастасія.

— Привітик, — поки дівчата знайомляться, ми своєю чоловічою компанією виходимо на вулицю, щоб покурити.

Занадто жарко на дворі, дихати взагалі немає чим.

— Я так розумію, ти більше не холостяк, — Назар підморгує до мене. Натякаючи на Меліску.

— Та ні, ми просто спілкуємся, — пояснюю. — не знаю, чим це все закінчиться.

— Одруженням, дітьми, — хлопці починають сміятись.

І мене теж підбадьорює їх веселий настрій.

 

Не забувайте ставити лайк та підписуватись на мою сторінку. Це надає мені сил для написання нових розділів. А ще мені дуже цікаво почути вашу думку, щодо роману ❤️

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍